Вісник, 1908, ч.5

голо до того, що стало трудно написати поезію. Бо для того що битепер вона заслугувала на сю назву, то вже не вистарчає уміти зтачатипару римів хоч би і дуже вправно, а треба або нової форми абопоетичної, дїйстно творчої сили. А як нема нї того нї другого, то прощо ж тоді писати?Нї, таки за виїмком пари давнїйше звісних імен — завела е л поезія.Отак, як героя одного Винниченківського оповіданя: він побачив,що то богиня сумерку, втілене краси, побіг за нею — а то показала сязвичайна собі... Правда, може я беру занадто траґічно, але...(Кінець буде).Староіеляндеькі оповідання.Страхополох.Оповідають, що король Олаф Триґвасон одного лїта справляв учтув своїй маетности Рейнї. З ним була численна двірня, а між ними бувІсляндець, на імя Торгитайн, що прибув сеї зими.Вечером при пиятицї заповів король Олаф, щоб нїхто в ночи невиходив сам; коли кому трапить ся потреба, то нехай бере когось з тих,що сплять з ним разом, бо може стати ся щось недоброго, — додав король.Потім пили далі, потому спрятано зі стола і веї пішли спати.В ночи нараз пробудив ся Ісляндець, встав з ліжка і хотїв вийти,але його товариш спав так твердо, що Торгитайн не мав ніякої надїїйого збудити. І він устав сам, над'їв черевики, огорнув ся грубою шубоюі пішов.Недовго ще й сидїв, але бачить, іде якийсь біс і еїдае. теж.Торгитайн питає: „Хто там прийшов"? Дух відповів: „Тонкийярийшов, убитий з королем Гаральдом Воєнним Зубом на побоєвищу.„Відки-ж ти приходиш“, запитав Торгитайн.„Та просто з пекла", відповів дух.„Що-ж ти можеш менї сказати“? запитав Торгитайн.„А що-ж би ти хотїв сказати?“ відповів дух.„Хто зносить найліпше пекельні муки“ ?„Ніхто не зносить їх ліпше“, відповів дух, „як Сіґурд, убійникФафкіра“.„Яка-ж його мука“ ?