Вісник, 1908, ч.5

думка про соціяльну безодню між двома станами одного народу, про несправедлівостьсоціяльних відносин між ними. Справді історичне значінне— за тодїшнїх обставин — мають слова Котляревського:Панів за те там мордували Що людям льготи не давалиІ мучили зо всіх бокіп, І ставили їх за скотів.Се вже надавало поемі характер со діяльної сатири.Коли Котляревського можна іде було розуміти так і інак, то Лузинутреба розуміти тільки так, як він сам каже, — в напрямі безперечногоі глибокого народолюбства. Зовсім не алегоричний характер маютьтакі вірші його:За ідо ж де хлопцї так, що брат глузус з брата,ІЦо той, хто дужчий з нас, у л и к у бье цього?Хіба ж ми нелюди, хіба які звіряки,Хіба і Бога ми не маєм в животі?Хіба вже ми не варт хортової собаки,Що нам приходить ся крутіше іде пїж тій?. . . Нас Б ог породив так, як одну дитинуІ ласку дав усім своїм дїтям.Сї вірші — дуже цїнне свідоцтво того, до якого стуиіня доходивідейний демократичний настрій, з якого виникла й на якім вирослаукраїнська література.Літературний талан Пузини марно пропав, не розцвівши. Скінчившир. 1814 академію, поїхав вів на посаду вчителя семинарії в далекуВологду. Р. 1822-го постриг ся він у ченцї, марячи про архиєрейськукатедру. Ждати доводило ся довго, а жива, нечернецька вдача — прнневідповідних умовах — псувала йому карієру, аж поки занапастила йомуціле житє: бувши ректором Кишиневської семинарії, під час якоїсь ор·ґії він завів ся з одним учителем „семинарії, почала ся велика між нимибійка, що перейшла аж у семинарський двір, принявши занадто прилюднийхарактер. Замісць катедри, архимандрит Філадельф Пузина попавна засланнє у київський Видубецышй монастирь, де й помер скоро