Вісник, 1908, ч.5

бракувало людей між поступовцями, які мов старі гусарські коніне могли спокійно витримати, коли зачували кличі про словянськуспільність і „спільного ворога“. Дарма, що з сеї словянської ідеїдавно вже встигли зробити ріжні знаряди для свого вжитку якраз усякі реакцийні, обскурантські круги, і вона стала служити їмфіґовим листком для закриванння всяких непоказних річей. Дарма,що дійсність протестувала на кождім місці против сих фраз,висуваючи факти не словянського братання, а словянського людоїдстваі розбишацтва. Стара катеринка грала далї Hej Slovane,і з ріжних боків не бракувало голосів, що підспівували на стару,колись симпатичну ноту.І одначе — коли ріжні проворні промисловці й практичні політикизадумали минувшого року, „большой собравшися гурьбой“,ще раз зібрати нїкий благопотребний їм овощ з словянської грушки— українська суспільність до сеї компанії не пристала. Заявиларішучо, що хоч ми безперечно Словяне, то се ще не причинана те, аби братати ся нам з чорносотенцями ріжних словянськихплемен, цілувати ся з ренеґатами й ворогами нашого національногожитя. Статя нашого журналу ьта сю тему ]) була виразомзагального настрою, підтриманого також і иньшими орґанамиі речниками українськими. Українська суспільнібть вирікла ся всякоїучасти в неославянофільських заходах, не схотіла прикладатисвоїх рук до ліплення польсько-росийської угоди на погибельукраїнства, анї до страшення всесловянським союзом Німців длязміцнення впливів чеських і польських в правительствешшх кругахавстрийських. І на сім становищу витрівала була, невважаючина крики й іисінуації, які з ріжних боків підняли ся з сього приводу,від ініціаторів нових славянофільських операцій, яким такийтяжкий удар задавала отся неприсутність і протести Українців, і відусяких ворогів українських, які при сій нагоді попробували дошкулитиукраїнству на новий славянофільський фасон.Крики й інсінуації були марні.Пробувано писати про ізольованнє українства серед Словян,про зраду Українців перед словянством, і т. и. — але на сім конїдалеко не можна було заїхати. Очевидно бо було, що як сю темуне обертай — біда від неї виходила неословянофільству, а неукраїнству. Коли знаходять ся словянські народи, які серед словянствазаймають ізольоване становище — яке ж воно вже всесловянство? Коли до нього треба воловодом тягнути словянских браі)Українство і всесловянство (На українські теми), Л.-Н. В, 1908 кн. VI.