Вісник, 1908, ч.5

гарний водевіль“. Здаєть ся і д. Грінченко мав ті ж зальоти; лише Чеховтаки досяг своєї мети, а д. Грінченко... поки іце нї.Володського „Панна Штукарка“ — гарненька, веселенька річ. Сей„мітюжок“ — одна прелесть. Так і уявляєш собі, як повставав сей термінв устах якогось „сознательного“ земляка Миргородця або Хорольця;так і бачиш, як він з серіозною міною і діловим тоном оповідає сусїдови:„Ну, собрали єто ми, знаєте, митюжок маленький" —>і не передчуваючи,що сей митюжок дістанеть ся на сцену: викликатиме веселийсміх у тисяч людей.Ну, от: підійшли ми до краю — більш нема про що говорити.„На Кубані“ Доброскока занадто слаба річ в порівнаню з його історичнимипєсами, якоїсь Вербидької-Антіохової „Братъ и сестра", та Коваленка(їй Богу не знаю якого, бо у нас же їх слава тобі, Господи),Гай — „У свято“, але Бог з ними, то все не лїки. Є ще кілька пес, алевони по збірниках, отже при збірниках і говорити про них будемо.Про море перекладів? Ну, а що я скажу про переклади? Не маюуміння розглядати скілько помилок проти оригіналу зробив перекладчик,а знов не такий чутливий, як оден критик Грінченкових перекладів, котрийбарометрично відчув навіть те, що передня половина одного якогосьГрінченківського перекладу сухійша, а задня половина — мокрійша очевидно,але їзід чого мокрійша так і не сказав. Не подобають ся менї перекладиГрінченка: міщанські вони якісь... Але Грінченко ще як Грінчеико,а от пошесть перекладна захопила й инших, ще менше віднорнихна заразливість сотворінь; появили ся дїлі спеціяльні видавництва,як от напр., „Світова бібліотека“, „Бібліотека аматорських театрів“. Боже,яка-ж то все тандита, як то все * хитро-мудро не дорогим коштом“ ! Якмало поважають люде і себе і свою роботу і тих авторів, котрих товкмачуть.Десь говорив Толстой, що в художній річі треба розріжняти триелементи: сюжет, любов автора до нього і форму. Що-ж з сеї рецептипозістае для наших перекладчиків ? Сюжет — чужий, любови до ньогоне видно анї на гріш, а що вже до форми — скарай же вас, Господи,на гладкій дорозї.„Н-так“ — се має бути переклад „н-да“. ІІєса „Дядько Баня“, ав сьому самому дядькови сторож калатає в салї“. А ось переклад відомого„Тиха украинская почь“ :Тиха ноче українська...Небо ясне, зорі сяють,Гічка котить филї сонні,Між; кущами шепіт чути...Ну, не поперебивати хіба ноги за се? То такі перли в' „Світовіййблїотецї“, а вже про „Бібліотеку аматорських театрів“ під редакцієюСтадника, то страшно й говорити.