держав тепер заходить ся станути осередком нового уґруловаші всесвітньоїполітики. На наших очах відбувають ся дипльоматичний поєдинокміж обома велитнями.До японсько-росийської війни „рівновага" держав виглядала ось так:Росія-Франція; Німеччина-Австрія-Італїя; Велика Британія. Се буврезультат отсих політичних факторів: Нїмецько-француська війна далапочин швидкому зростови ІІрусії-Шмеччиии, котрий занепокоїв росийськеправительство. Коли в 1875 році Німеччина робила иляни ще більшеноиизити Францію, росийське правительство заступилось за ґалїйськурепублїку. За се відплатив ся Росії Бісмарк сим, ід о в 1878 році, колипокінчилась росийсько-турецька війна, на берлінськім конґресї, за згодоюАнґлїї він знівечив договір у С. Стефано та упокорив Росію.Рівночасно він подбав, аби прихилити собі Австрію: Австрія розшириласьна Балкан та станула в острім противенстві до Росії. Політичнеуґрупованє склалось після того само з себе: Нїмеччина-Австрія,- Росія-Франція. Правда, Бісмарк до самого кінця своєї політичної карієри заходився роздерти французько-росийську дружбу, одначе обставини виявилисьсильнїйшими від сильного дипльомата. Коли в 1882 році Франціязаняла Туніс та пошкодила кольоиїяльним пляпам Італії в північнійАфриці, Італія прихилилась до Австрії й Німеччини.: повстав тридержавнийсоюз. У дальших роках росийсько-нїмецькі відносини ставались щоразгірші. Правительство Олександра III почало русифікувати балтийські прос.ніидії та збирати свої війська на німецькій і австрійській границі. Бісмарквідповів на те фінансовими утрудненями та промовою з 6 лютого 1888 р.,у котрій виложив білянс росийсько-нїмецьких взаємин та заявив, що обосторонпїрахунки вирівнані. Та, мимо тих росийсько-нїмецьких рекрімінацій,був поміж обома державами від 1884 р. реасекураційний договір,котрим обі сторони зобовязалис-ь станути на невтральнім становищі, якбиодну з них иападено. Одначе сей договір нї трохи не вплинув надальшу акцію обох контрагентів. Ііапріві, котрий вступив на місцеБісмарка в управі заграничної політики Німеччини, із^ке того договорунавіть не відновив.У часі тих наскрізь-европейських подій Анґлїя вела назагал політикувповні окремішну. Се була система сама для себе. Анґлїя се заморськадержава; її захист — у морській силї. Від часу Трафальґару(1805) аж більш-меньш до 1890 року вона не мала на морі соперника.Европа була на морі слаба, не мала фльотів тай не була небезпечнаанґлїйській владі. Тай Анґлїї не було приводу втикатись у внутрішніділа європейського континенту. В 1887 році вона вправдї постановилаз Італією союз, аби хоронити Єгипет перед французькими претенсіями,одначе поза тим вона й далі не багато дбала про Европу.
Аж в останнім десятилїтю XIX столїтя прийшла зміна. Росія розпочалабудувати сибірську зелїзницто; Німеччина повернула свою увагуна Малу Азію; Япоиїя на морі й на суші побідила Китайців; Росія', Франціяй Німеччина в Азії й Европі спільно й дружно демонстрували;Австрія порозумілась з Росією про сфери впливів на Балканї; Німеччинапосунулась вперед у східній Азії; Сполучені Держави вступили наазійську землю; Італія помирилась із Францією; Анґлїя заанґажуваласьв Африці. Давні політичні системи розпались. Дерлсави європейськогоконтиненту трохи призабули свої старі спори та. пішли до Гаґи на —„мирову“ конференцію.Що таке стало ся? Невже на Европу прийшов золотий вік мирай любови ? Ні, тільки європейські справи подались на задній илян передсправами далекого азійського континенту. Коли старі європейськіспори ослабились, взялись європейські дерлеави будувати фльоти тай вестисвітову політику. На місце колишніх союзів мусїли прийти нові —відповідно до змінених обставин. Як нові системи союзів виглядатимуть,сього не можна було сказати ще в почині XX столїтя. На політичнімвиднокрузі видно було величезну силу Росії, енерґічну експанзію Німеччини,ослаблене Анґлїї та небезпечну конкуренцію Америки. Прийшликитайські заворушена та дали почин новій політиці. Спершу європейськіконтинентальні держави, а зосібна Німеччина, їх не розуміли. Найшвидшезорієнтувались правительства в Токіо, Вашінґтонї, трохи иізнїйшев Льондонї. Б Петербурзі збирали ся ні більше нї меньше, а просто за-,гарбати всю китайську державу під росийське володїне Берлінські сферибажали тільки придбати собі частину китайської добичі. За те Японіяй Америка згідно стояли на тім, що для них буде корисна ненарушимістьКитаю та економічне отворенє китайських границь. Анґлїя глядїла накитайське питане: як на частину бритийської політики, в якій була необхіднанова орієнтація. Найважнїйигою-ж для Анґлїї річю була обставина,що Европа придбала собі морську силу, та що наслідком того Анґлїямусить залишити політику „світлої ізоляції“.На початку 1902 року, коли кінчилась південноафриканська війна,льондонські політики розпочали повалшо розглядатись у всесвітній ситуації,зосібна-ж у ноложеню бритийської держави, яка що-й-но перебулаважку крізу. Старі політики, котрі не почували в собі доволі розумінняй сили станути око в око перед новими й важкими задачами, уступились,їх місце заняли люди нові, котрі перевели серіозні досліди надвсесвітнім пололееннєм тай ввели заграничну політику Анґлїї на систематичнуй певну дорогу. Досліди показали: І-о, що анґлїйська політикаповинна стреміти до сконцентровання бритийської держави, 2-о, що наперешкоді тому змаганню стоять Росія й Німеччина; Росія в Азії,
- Page 3 and 4:
До пана мені треба.
- Page 5 and 6:
розчинила у хату дв
- Page 7 and 8:
ж н а !... Одні вибори
- Page 9 and 10:
— То, — кажу йому,
- Page 11 and 12:
— Велено?! — з приз
- Page 13 and 14:
— Чи ти, — кажу Оме
- Page 15 and 16:
ол. л о т о ц ы ш й .Бе
- Page 17 and 18:
Що мне, небіжчик ві
- Page 19 and 20:
пати для дальшого р
- Page 21 and 22:
ляри. Ся пародия мо
- Page 23 and 24:
саиих „во вкуеЬ пл
- Page 25 and 26:
Коли не могла книжн
- Page 27 and 28:
Вже з другої полови
- Page 29 and 30:
довгий час остаєть
- Page 31 and 32:
іфодеса, „смыслъ к
- Page 33 and 34:
проводять ся автор
- Page 35 and 36:
ДЕНИС ЛУКІАНОВИЧ.Л
- Page 37 and 38:
м ене наставати, бо
- Page 39 and 40:
як ти пропадаєш дня
- Page 41 and 42:
пару. Я гадав, що те
- Page 43 and 44:
книжку; як же по хви
- Page 45 and 46:
лютого шовінізму. В
- Page 47 and 48:
розібрались з свої
- Page 49 and 50:
більш усього ся крі
- Page 51 and 52:
маючи нічого тепло
- Page 53 and 54:
МИХ. ГРУШЕВСЬКИЙ.•
- Page 55 and 56:
ною серединою. I сим
- Page 57 and 58:
кою. Трудні то пові
- Page 59 and 60:
тів, ганячи їх за „
- Page 61 and 62:
берлінським ворого
- Page 63 and 64:
ввела сї землі лито
- Page 65 and 66:
ІВАН СТЕШЕНКО.Ш AХТ
- Page 67 and 68:
Ш а х т я р і. 129То ша
- Page 69 and 70:
ГНАТ ХОТКЕВИЧ.Літе
- Page 71 and 72:
рактеризує раба „п
- Page 73 and 74:
Коло Пахаревського
- Page 75 and 76:
Воно конешно є всяк
- Page 77 and 78:
всіх, і добрих і зли
- Page 79 and 80:
І хочеть ся крикнут
- Page 81 and 82:
В поезії --все імпре
- Page 83 and 84:
вок — се N, котрий з
- Page 85 and 86:
»Топить у 1ІЄЧИи, ві
- Page 87 and 88:
АНАТОЛЬ ФРАНС.п ю т
- Page 89 and 90:
няєш, що Пютуа зовс
- Page 91 and 92:
— У нього було своє
- Page 93 and 94:
шукувань, боячись в
- Page 95 and 96:
жертвою ще одної кр
- Page 97 and 98: Що ж до нашого бать
- Page 99 and 100: помалу-малу стає на
- Page 101 and 102: Робітництво.Тепер
- Page 103 and 104: робітників; мукомо
- Page 105 and 106: тільки констатуват
- Page 107 and 108: Ще гірше стояла спр
- Page 109 and 110: сердив ся старий са
- Page 111 and 112: — А що то буде, як в
- Page 113 and 114: — Хто там такий ? —
- Page 115 and 116: нема в неї передньо
- Page 117 and 118: дуже важко йти не т
- Page 119 and 120: — Я розумію, що ти н
- Page 121 and 122: до жінки та всю пра
- Page 123 and 124: лицї, якого тут на с
- Page 125 and 126: А тепер ? Дійсність
- Page 127 and 128: їй дарма, що тоді вс
- Page 129 and 130: но можна підкопува
- Page 131 and 132: цем позиченою шкур
- Page 133 and 134: •ти з життя україн
- Page 135 and 136: МИХАЙЛО лозинсъкий
- Page 137 and 138: українських послів
- Page 139 and 140: Отсї обєктивпі при
- Page 141 and 142: но пане способом, к
- Page 143 and 144: гають ніяких спеці
- Page 145 and 146: За границею.виступ
- Page 147: сумніватись. Але су
- Page 151 and 152: Звернемо тут увагу
- Page 153 and 154: В1ВЛЇОҐР АФIЯ.Запис
- Page 155 and 156: листів Коритка, а т
- Page 157 and 158: згук і, з гук гостри
- Page 159 and 160: Наколио сповпеннс
- Page 161 and 162: і на економіці ціло
- Page 163 and 164: їх силу піддержува
- Page 165 and 166: того становища, яке
- Page 167 and 168: її, що примушує сво
- Page 169 and 170: ворить: „Голос роз
- Page 171 and 172: СІҐУРД.Як їїетерсо
- Page 173 and 174: Річ відома, що жите
- Page 175 and 176: цілком і зрозуміло
- Page 177 and 178: МИКОЛА ЦЕГЛИНСЫШЙ.3
- Page 179 and 180: за котрим криєть ся
- Page 181 and 182: стить смерть матер
- Page 183 and 184: в лиш одно чуте: нен
- Page 185 and 186: народа, вона засудж
- Page 187 and 188: И.Незвичайне щось д
- Page 189 and 190: одного любити, міня
- Page 191 and 192: з самим собою. Він з
- Page 193 and 194: Та проте навіть нев
- Page 195 and 196: сучасної українськ
- Page 197 and 198: роду. В атенській т
- Page 199 and 200:
явище глубоко симп
- Page 201 and 202:
земство вдало ся че
- Page 203 and 204:
те, як виявило ся на
- Page 205 and 206:
народньої словесно
- Page 207 and 208:
стерський законопр
- Page 209 and 210:
шні міністерські у
- Page 211 and 212:
небесне походженє,
- Page 213 and 214:
по духу польська, п
- Page 215 and 216:
ні з польських ґімн
- Page 217 and 218:
ся перейти її в укр
- Page 219 and 220:
Недуга д-ра Івана Ф
- Page 221 and 222:
БІВЛЇОҐРАФІЯ.Запис
- Page 223 and 224:
узлїссє“ (ст. 62); пл
- Page 225 and 226:
нем на дїлий напрям
- Page 227 and 228:
Долтавскій Земскій
- Page 229 and 230:
КНИЖКИ НАДІСЛАНІ Д
- Page 231:
„Украіньско-руськ