Вісник, 1908, ч.5

власних політичних змагань і приняв за свої змаганя польського державногоорґанїзму, іцоби зрік ся права бути народом в політичнім розумінюі перемінив ся під політичним оглядом па „Поляків українськогоР°ДУІ (gente Rutheni, natione Poloni) або в крайнім випадку (найгіршімдля Поляків ■— найліпшим для Українців) на „Поляків, говорячих поукраїнськи“, себто в етноґрафічну 'Групу, що плекае і розвиває свої етноґрафічніокремішности, живе в певній означеній сфері своїм національномультурним житєм, але не робить з того політичних виводіву тім напрямі, щоб стати самостійним національним орґанїзмом, незалежнимвід польських державних ІІЛЯІІІВ.„Унїї“ й „угоди“ були власне пробами видурити при помочи гарнихобіцянок добровільну згоду українського народу на такий стан і наполітичні Гарантії, які вдержували .би український нарід у тім стані. Коли-жті „унїї“ й „угоди“ розбивали ся, значить, коли український нарід,почавши пізнавати реальну вартість обіцянок, якими його заманенов «угоду“, від „угоди“ переходив знов до боротьби за свої права на самостійнеі незалежне національне істнованє, тодї наставав період щоразважчих репресий, які мали на меті переконати „бунтівників“, щонема такої сили, яка могла би визволити їх від нероздільної, вічноїзлуки з польським державним організмом, що та злука мусить істнуватив повній силі навіть при неістнованшо польської держави, та що найліпшедля них буде почувати ся з сим і старати ся вірністю польськомудержавному орґанїзмови заслужити собі на умови, які позволяли биплекати свою етнографічну окремішність.Отся характеристика підходить в цілій основі і до т. зв. „новоїери“, яка власне була пробою за цїну реальних уступок в области засобів,потрібних до плекапя етнографічної окремішности, узискати від,тодішнього пародовеиького табору згоду на перемінюване українськогонароду в „Поляків, говорячих по українськи“ і поміч проти тих, хтовиступив би проти такої переміни. Проба, як і всі попередні, дужешвидко скінчила ся банкротством і — також як усї попередні — потягнулаза собою цїлий ряд репресій, які мають на метї переконатиукраїнський нарід про повну безвиглядність заходів осягнути правнийпростір для самостійного національного розвитку проти волї репрезентантіві оборонців польського державного прінціну та зробити його податливійпгимдля нової угоди.Головні етани тих репресій: соймові вибори 1895 р. і неприхильнепринятє української масової депутації в Відпї, яке було призначене на те,щоб розвіяти безосновні надїї українського народу на визволене з-під.польського панованя з боку австрійської держави; кріваві вибори доиарляменту 1.897 p.; вибори до парляменту 1900 p., попереджені сецесією