Вісник, 1908, ч.5

ги. Через чверть години він побачив крізь той сніговийсерпанок знайому постать і кинув ся до неї на зустріч з радіснимкриком. Се була справді Она; побачивши його вонапобігла до його і мало не впала йому на руки.— Що з тобою трапилось? — тремтячим голосом спитаввін. Де ти була?Вона задихалась і не могла відразу говорити.— Я не могла дійти до дому, — промовила вона нарешті.Такий сніг... а трамвай перестав ходити...Де-ж ти була? — спитав він.— Я зайшла ночувати до знайомої — до Ядвіґи.Юргіс зітхнув лехче. Але Она плакала і тремтіла, неначепочинав ся у неї знов той нервовий припадок якого такбояв ся Юргіс.— Чого-ж ти? — скрикнув він. Що-ж стало ся?— Я так бояла ся, Юргіс! — мовила вона, пригорнувшисьдо його. Так минї важко!..Вони стояли коло вікна контори і всі перехожі почалина них оглядатись. Юргіс одвів її на-бік.— Мені було так страшно, так страшно! — казала плачучиОна. Я знала, що ти будеш трівожити ся і не моглауявити собі, що ти почнеш робити. Я старалась дійти до дому,але у мене сили не стало. О, Юргіс, Юргіс!..Він був щасливий, що вона прийшла і більше ні про щоне думав; тільки дивувало його, чого вона так надзвичайнохвилюеть ся. Переляканий вигляд її і недоладня мова вжене лякали його.Він дав їй виплакатись і заспоїтись. А що вже наближаласьвосьма година і вони могли втратити заробіток щеза другу годину, то він поспішив піти на роботу, лишившиОну коло дверей фабрики, бліду, як смерть, з заплаканимиі переляканими очима.Минуло ще днів скілька. Наближало ся Різдво: сніговіметелиці не переставали і були люті морози. Юргіс що днявранці проводив жінку аж до дверей фабрики, пробіраючисьз нею по-ночі по снігових заметах. Але скоро настав страшнийкінець. ' .Стало ся се за три дні перед Різдвом. Марія і Елїзбетавернули ся до дому коло півночи і скрикнули з жаку, довідавшись,що Они ще нема. Вони були умовились зустріти ся