Вісник, 1908, ч.5

твій дїд Ельоа Бержере, який не любив дурничок, поважав сей уривокголовним робом з-за його походження. Він його називав „анатомією Пютуа“.І він часто говорив, що краще уподобає з деякого погляду анатоміюИютуа, ніж анатомію Кармепренана. „Коли описание, зроблене Ксеноманом,— говорив віп, — більше ^наукове і повне рідких і влучнихтермінів, описание Пютуа переважав його виразністю думок і чистотоюстилю“. Тому він так міркував, що ще доктор Ледубль, з Туру, не скіцчивпояснення розділу тридцятого, тридцять першого, і тридцять другогочетвертої книги Рабле.— Я нічогісенько не розумію, — сказала ІІоліна.— Се тому, що ти не знаєш Пютуа, дочко. Ти повинна знати, щоПютуа був один з найблизших нам людей в наші дитячі лїта — моїі тїтки Зої. В домі твого діда Бержере без перестанку говорили проПютуа. Колений був певний, що його бачив.— Хто був сей Пютуа? — спитала Поліна.Змісць відповіди пан Бержере почав сміяти ся; панна Бержере такожзасміяла ся, підобгавши губи.Полїна поглядала то на одного то на другого. Її дивувало, щотїтка смієть ся від щирого серця, і ще більше дивувало те, що вонасмієть ся разом і в згоді з своїм братом. Се було справді щось надзвичайне,бо брат і сестра були не однакової вдачі.— Тато, скажи менї, хто був сей Пютуа. Ти ж хочеш, щоб я сезнала, ну то скажи мені.— Пютуа, дочко, був садівник. Син чесних хліборобів, він займався розведеннєм молодих дерев в Сент-Омері. Але клієнти його не булизадоволені з нього, і справа його йшла погано. Залишивши комерцію,він став заробляти поденно. Ті, хто його наймали, не завжди булизадоволені з нього.При сих словах панна Бержере засміялась і сказала:— Памятаєш, Люсєне: коли наш батько не знаходив на своїм робочімстолї свого каламара, пер, ляку, ножиць, він казав: „підозріваю,що Пютуа пройшов сюдою“.— О ! — мовив пан Бержере, — Пютуа мав лиху славу.— Се все ? — спитала ІІоліна.— Ні, дочко, се не все. Иютуа був тим славний, що ми його знали,він був близький, нам і проте...— . . . він не істнував зовсім, — сказала панна Зоя.Пан Бержере глянув на сестйу з докором::— Який вираз, Зоє ! і для чого так нищити чари ? Пютуа не істнував! І ти сміливо се говориш, Зоє ? чи можеш ти се обстоювати ? Читобі досить ясні умови істнування і ріжні роди буття, коли ти запев·-