Вісник, 1908, ч.5

Кращим з творів д. Барвінського можна вважати коротенькеоповіданнє „Аблакат Маренич“. Тут ми маємо досить цільнийі виразно змальований тип селянського брехунця. Се відомий всімпредставник тих селянських пявок, що не соромлячись цілковитоїнетямущости в законах юридичної науки, беруть ся допомагатитемному селянському людови, беруть ся оборонити його від тихнечисленних кривд і образ, що всюди слідкують за бідаками і беруться виключно маючи перед собою одну мету: „чи виграв, чипрограв, а грошики плати“. Тип Маренича, а також окремі сценкив сїм оповіданні змальовано досить виразно й яскраво і сесвідчить про те, що у автора є письменницький хист, що авторможе давати не лише однобічні типи й малюнки, але і виразнісправжні типи, цільні картини. Такий хист у автора помічаєть сянайвиразнїйше тодї, коли він бере сюжетом до своїх творів звичайнепобутове життє, та на жаль він більш вдаєть ся до життятак званих „разночинцїв“, де так і квітчить улюбленим авторомкомічним елементом.Не погано також автор справив ся і з оповіданнєм „СпівачкаВарка“. Коли б автор не розволікав був дуже сього твору,то його можна було б вважати найкращим твором д. Барвінського,бо крім доброго вималювання справжніх народнїх типів авгорпопробував дати не тілько що риси поверхової характеристики,а заглянув і в душу своїх героїв, і показав у сїм добре знаннєпсихольогії селянської жінки.В сїм творі д. Барвінський оповідає про дві випадкові зустрічиз селянською співачкою Варкою, що мала чудовий божийдар співу і потім стратила його під гнітом злиденного селянськогожиття. При першій зустрічи автор зачарував ся чудовим голосомВарки і пожалкував, що той чудовий матеріял ніким неоцїнений,нї до чого неприложений, захований в народній масї „пробудецїлий свій вік нїкому не відомим, тодї як витягнутий з темногонадра тої маси, він, в обробленій поставі може був би гордощамисвоєї нації“. Автор так передає своє вражіннє від Варчиногоспіву: „Широкою хвилею розлїг ся по очерету могучийконтральто Варки. Менї здалось, що я вперше чую такий чудовийголос. У верхнім своїм регістрі він прямо таки переходиву теноровий тембр, а сили і металу було в нїм стілько, що нїодин оркестр не зміг би заглушити його (?!). Жоден музичнийструмент не зміг би змагатись з ним у голосовій чистоті“. В другіммісцї, розповідаючи про надзвичайний голос Варки, автор го­