Вісник, 1908, ч.5

всіх, і добрих і злих, і дурних і розумних — викликав на полотно авторі... не справив ся. Остали ся то там то сям шматки великої картини,зостали ся просторі рами, а самої картини нема.А чому ? Бо людей в тумані має право малювати автор, але сам —мусить все і завжде ’стояти ио-над туманом, на вершинах творчости і силоюсвоєї мисли, силою основної ідеї давати змисл і цілість туманови жи~тя. Автор не здолав підняти ся над атмосферу свого сюжета, остав сяі сам в туманї — і тому ми не маємо цінної дуже цінної річи. А жаль,щиро жаль. Може би автор ще раз взяв ся ?Що-ж іще є в нашій богатій сьогорічній літературі драматичній?Отуди к бісу І Багато-багато — а говорити нема про що. Неможна-жрозглядати збірки драматичних творів Барвінського (Ізраільтенка), бонема чого. Прочитавши першу його драмію „Каторжна“ я попробувавустроїти собі такий „шпорт“ : добре знаючи нашого українського актьора,попробував уявити собі фізіономію автора. І він представ переді мною'в „небрежно“ накинутій на одно плече „дорогій 1 шубі-імітациї, бо тс-лстаки всім звісно, що дорога шуба-імітация — се єсть „иред'Ьлъ мечтаній“українського артиста; вище сьогоідеала він не сягає. І уявіть собімій страх, коли справді, діставши до рук І том оповідань Барвінського,я побачив автора в дорогій шубі — от тільки що на обидвох плечах.А решта — все було як слід: і густо напомажене волосе, і черкесказ иатронами і т. д.Ото-ж думаю, що сі „творці“ занадто відомі і галицькій і українскійпублицї — і Бар пінський один з них. Історична драма його —справді історична, бо все в нїй як слід: Запорожці з „Невольника“,„Бондарівни" та инших рівно-ж історичних пес, Ляхи в конфедератках,бо відома річ, що Поляки ще від часів Ляціків Білого та Чорного і аждо сегодняшнього дня не переставали в конфедератках ходити. І в яку-б:епоху не діяла ся річ, а на українській сцені Поляк доконче вийде в конфедератці.Коли-ж додати, що дїєві особи оповідають римованою січкоючи сікапими римами (роскриваю на удачу: „Мене, признане це жаха...З часу на час лее ти чекаєш до себе в гості жениха“... „Любий сину!Мені сорочку розстебни, достань гаман в мене на шиї, подай менї йогосюди“...) — то ясно стає на якій полиці українських клясиків станутьдраматичні твори Барвінського.В ту-ж гущу йде і „Дячиха“ Сулїми. Се все старе добро, котревже віджило свій вік і зявляєть ся тепер лиш по інерції. Лубок, в котрімнедоросль, хотячи вивчити ся на дяка, студіює греку, латинь та щей ґеометрію. „Ти вже вивчив теорему Піфагорови штани“? — питає учитель...„Миротворці“ Грінченка... Колись Чехов марив: „От би написати