більш на паради своєму князю, часто показувало свої спини і пятки.Другий призив у Сербів був вже зовсім до нічого. Вони були необучені, не одїті, а обуті в опонки. Почали сотнями прострелюватисобі пальці на руках, щоб відпустили їх з армії, як негоднихвже до стрільби. Проти такого загального зловжитку військаначальство нічого вже не могло поробити і приходилось увільнятиїх цілими косяками.Війна Сербії була дуже не народня. Одна тільки партія князя,його камаріля бажала сеї війни, щоб вінчати голову свогокнязя Мілана короною короля Великої Сербії царя Душана. Весьнарід сербський се добре розумів і знав, що королівська коронадасть тільки новий тягар податків на підданих.При вїздї в Делїград, де був головний штаб армії, довго стоялатриумфальна арка, драпірована сербськими прапорами, з надписьюзверху „Да жів кроль србскі“. Гадалось, що після того як·Турки будуть побиті, князь Мілан ввійде через сю арку і обявитьсебе не тільки армії, а і всему миру, що він здобув собі корону. ·Так от через що Серби не мали охоти підставляти свої лобипід турецькі кулї. Дуже б дорога була се корона їхнього князя.Купцї сербські, маючи добрий дохід з продажу в Австрію і Турціюсвиней, овець, хлїба, вина, кукурузи не раділи і не хотілитеж війни. Зоставалась тільки придворна партія, урядовці, що лізлиі метушились коло князя; вони лементували за війну, щоб коронукнязю здобути, а собі заробітки дістати за свої послуги.Було не мало і політиканів, що в мутній воді ловлять рибу (гроші),а вони знали добре, що усяка війна се грабіжка на підрядах.15 серпня я з двома товаришами-лїкарями приїхав вже в Білгород.Наш санітарний відділ Червоного Хреста зпорудило на свійкошт місто Кронштадт, морська фортеця коло Петербурга. В санітарнімвідділі окрім нас трьох лікарів було ще три фершала,милосердна сестра і вісім санітарів матросів. З Відня ми поплиливже на пароходї в компанії не менш як чоловік 200 росийськихдобровольців, котрі усякими путями добирались до Сербії. Коготут тільки не бул о! Одставні і в запасі офіцери, жовнїри, урядникиусяких посад, що взяли одпуски, студенти, семинариста, дворяни-поміщики,прості люде з хрестами на шапках. Одно слововсї ґубернїї Росії і Сібіру. Гомін, крик, лайка за нерозуміннеНімцями росийської мови. Чистий содом! Бідні Нїмцї. Прислугана пароходї аж упріла розсажуючи і порядкуючи всю сю компанію.Пароход швидко пішов вниз по Дунаю і трохи згодом людиякось утишились. Найшлось багато перекладчиків мови німецької;
розібрались з своїми речами, між собою. Вибрали одного старенькогокапітана за начальника всїх добровольців; з Німцями помирилисьі пішов веселий говір, сміх, а там почулась вже і гармонія,бубон, сопілка. Почались танцї, піснї. Співали салдатські, московськіпіснї, инодї і нашу підхоплювали. Все йшло весело, по приятельськи,гаразд. Пяних ще не було, бо заклялись не пити горілки, а хтоне видержить, — висаджали на першій пристані, щоб не соромитькомпанії. Спитав і я1, чи на довго се, чи давно повелось, то деякіі образились. Се, кажуть, не таке діло, щоб пити горілку. „Сесвяте діло, як перед причастем.“ А через місяць що сталось з симиспасениками! Сором і згадати: пянство непробудне, всяке непотребство,крадіжки і між своїми і у Сербів.В Білгородї нас зустрів комітет Червоного Хреста. Кожнийз комітету брав з собою чоловік 20— 25 добровольців, знаходив їмзараз мешканне, давав картку на обіди. Швидко зібравши ще скількапартий так до 400— 500 чоловік, відправили до ґенерала Черняевапід Делїград, що стоїть від Білгорода кільометрів 150— 180.Наш санітарний відділ сперш отправили в Смедерево (Семендрія),а там швидко прийшла телеґрама найскорше доставити насдо бою, бо вже шостий день бю.ть ся під Алеьссинацом і лікаріві перевязок дуже мало. Швидко ми поїхали на широких повозахколахдобрими кіньми до Делїграда і на другий день ввечері вжепідїздили на позиції. Великі гори покриті були дубом, грабом і буком.Вони всюди обступали долину річки Морави, що вилась справавід шляху. По горах в ріжних місцях вилітали білі клуби димугармат і бухало раз у раз. В горах луна йшла де кілька разіві знов спадала з новим буханнєм гармат. „Ото Турці бухають,а то наші шокове (гармати)“, показав батіжком нам кочіаш (візник).Здавалось, що між Турками і нами не більш 1-— 2 верст,але се обманювала перспектива гір і ясне, прозоре повітре. Стоявчудовий тихий, теплий вечір. Все замирало, затихало перед сномнічної доби. Одна тільки смерть, котру чоловік посилав другомучоловіку, не знаному, невідомому і тільки одна смерть не зналапокою і неслась ревом і стогоном гармат.В Делїградї від полковника Комарова, начальника штабу ґенер.Черняева дізнали ся ми, що військо наше одішло вже від Алексинаца;що Алексинац Турки дочиста спалили і розбили бомбами, а протевсе ж таки ми—військо сербське і добровольці— заперли Турківв мішок—торбу (по ту сторону Морави) і з сими словами полков.Комаров вивів цас на балькон дома штаба і показував нам рукоюна позициї Турків і наші. Проти Турків на горах Кревета і Джю-
- Page 3 and 4: До пана мені треба.
- Page 5 and 6: розчинила у хату дв
- Page 7 and 8: ж н а !... Одні вибори
- Page 9 and 10: — То, — кажу йому,
- Page 11 and 12: — Велено?! — з приз
- Page 13 and 14: — Чи ти, — кажу Оме
- Page 15 and 16: ол. л о т о ц ы ш й .Бе
- Page 17 and 18: Що мне, небіжчик ві
- Page 19 and 20: пати для дальшого р
- Page 21 and 22: ляри. Ся пародия мо
- Page 23 and 24: саиих „во вкуеЬ пл
- Page 25 and 26: Коли не могла книжн
- Page 27 and 28: Вже з другої полови
- Page 29 and 30: довгий час остаєть
- Page 31 and 32: іфодеса, „смыслъ к
- Page 33 and 34: проводять ся автор
- Page 35 and 36: ДЕНИС ЛУКІАНОВИЧ.Л
- Page 37 and 38: м ене наставати, бо
- Page 39 and 40: як ти пропадаєш дня
- Page 41 and 42: пару. Я гадав, що те
- Page 43 and 44: книжку; як же по хви
- Page 45: лютого шовінізму. В
- Page 49 and 50: більш усього ся крі
- Page 51 and 52: маючи нічого тепло
- Page 53 and 54: МИХ. ГРУШЕВСЬКИЙ.•
- Page 55 and 56: ною серединою. I сим
- Page 57 and 58: кою. Трудні то пові
- Page 59 and 60: тів, ганячи їх за „
- Page 61 and 62: берлінським ворого
- Page 63 and 64: ввела сї землі лито
- Page 65 and 66: ІВАН СТЕШЕНКО.Ш AХТ
- Page 67 and 68: Ш а х т я р і. 129То ша
- Page 69 and 70: ГНАТ ХОТКЕВИЧ.Літе
- Page 71 and 72: рактеризує раба „п
- Page 73 and 74: Коло Пахаревського
- Page 75 and 76: Воно конешно є всяк
- Page 77 and 78: всіх, і добрих і зли
- Page 79 and 80: І хочеть ся крикнут
- Page 81 and 82: В поезії --все імпре
- Page 83 and 84: вок — се N, котрий з
- Page 85 and 86: »Топить у 1ІЄЧИи, ві
- Page 87 and 88: АНАТОЛЬ ФРАНС.п ю т
- Page 89 and 90: няєш, що Пютуа зовс
- Page 91 and 92: — У нього було своє
- Page 93 and 94: шукувань, боячись в
- Page 95 and 96: жертвою ще одної кр
- Page 97 and 98:
Що ж до нашого бать
- Page 99 and 100:
помалу-малу стає на
- Page 101 and 102:
Робітництво.Тепер
- Page 103 and 104:
робітників; мукомо
- Page 105 and 106:
тільки констатуват
- Page 107 and 108:
Ще гірше стояла спр
- Page 109 and 110:
сердив ся старий са
- Page 111 and 112:
— А що то буде, як в
- Page 113 and 114:
— Хто там такий ? —
- Page 115 and 116:
нема в неї передньо
- Page 117 and 118:
дуже важко йти не т
- Page 119 and 120:
— Я розумію, що ти н
- Page 121 and 122:
до жінки та всю пра
- Page 123 and 124:
лицї, якого тут на с
- Page 125 and 126:
А тепер ? Дійсність
- Page 127 and 128:
їй дарма, що тоді вс
- Page 129 and 130:
но можна підкопува
- Page 131 and 132:
цем позиченою шкур
- Page 133 and 134:
•ти з життя україн
- Page 135 and 136:
МИХАЙЛО лозинсъкий
- Page 137 and 138:
українських послів
- Page 139 and 140:
Отсї обєктивпі при
- Page 141 and 142:
но пане способом, к
- Page 143 and 144:
гають ніяких спеці
- Page 145 and 146:
За границею.виступ
- Page 147 and 148:
сумніватись. Але су
- Page 149 and 150:
Аж в останнім десят
- Page 151 and 152:
Звернемо тут увагу
- Page 153 and 154:
В1ВЛЇОҐР АФIЯ.Запис
- Page 155 and 156:
листів Коритка, а т
- Page 157 and 158:
згук і, з гук гостри
- Page 159 and 160:
Наколио сповпеннс
- Page 161 and 162:
і на економіці ціло
- Page 163 and 164:
їх силу піддержува
- Page 165 and 166:
того становища, яке
- Page 167 and 168:
її, що примушує сво
- Page 169 and 170:
ворить: „Голос роз
- Page 171 and 172:
СІҐУРД.Як їїетерсо
- Page 173 and 174:
Річ відома, що жите
- Page 175 and 176:
цілком і зрозуміло
- Page 177 and 178:
МИКОЛА ЦЕГЛИНСЫШЙ.3
- Page 179 and 180:
за котрим криєть ся
- Page 181 and 182:
стить смерть матер
- Page 183 and 184:
в лиш одно чуте: нен
- Page 185 and 186:
народа, вона засудж
- Page 187 and 188:
И.Незвичайне щось д
- Page 189 and 190:
одного любити, міня
- Page 191 and 192:
з самим собою. Він з
- Page 193 and 194:
Та проте навіть нев
- Page 195 and 196:
сучасної українськ
- Page 197 and 198:
роду. В атенській т
- Page 199 and 200:
явище глубоко симп
- Page 201 and 202:
земство вдало ся че
- Page 203 and 204:
те, як виявило ся на
- Page 205 and 206:
народньої словесно
- Page 207 and 208:
стерський законопр
- Page 209 and 210:
шні міністерські у
- Page 211 and 212:
небесне походженє,
- Page 213 and 214:
по духу польська, п
- Page 215 and 216:
ні з польських ґімн
- Page 217 and 218:
ся перейти її в укр
- Page 219 and 220:
Недуга д-ра Івана Ф
- Page 221 and 222:
БІВЛЇОҐРАФІЯ.Запис
- Page 223 and 224:
узлїссє“ (ст. 62); пл
- Page 225 and 226:
нем на дїлий напрям
- Page 227 and 228:
Долтавскій Земскій
- Page 229 and 230:
КНИЖКИ НАДІСЛАНІ Д
- Page 231:
„Украіньско-руськ