Вісник, 1908, ч.5

одного любити, міняти усїх на одного? І чого тут загалом богатоговорити ? Не будь дурний, старий... І Ґерзуінд обнімає Карла,сильно, горячо.Оден момент і Карло піддав ся б. Але він переборов себе.Вона буде лиш жити на його дворі серед богатства і роскошів,поки очистить ся в горячім жерелї його батьківської любови і будесправді чиста як її лице, лице божої матері, як лїлея в рукахмадонни.Могутний Карло на земли перший чоловік. Всю землю завоював,поборов Гунів, Саксонців, Аварів, Льонґобардів, Баварців,Норманів, Басків, всі народи на колїна впали перед ним. Але тутпобіда тяжша буде, Ґерзуінди він не завоює.Легко і фантастично вбрана товче ся Ґерзуінд по палаті.Карло годує її молоком ангорських кіз і цвітом рожі й помаранчі,береже її як ока в голові, піклуєть ся нею як батько найлюбіщоюдитиною. Він хоче побороти того демона, що в нїй сидить і їїспокутує, хоче посіяти в Її серце зерно добра, навернути її дикудушу до* правди, до світла. Тяжка боротьба. Ґерзуінд не схоченеба, не пізнає Бога, не розрізнить добра і зла. Карло безсильнийпроти неї, безсильний проти неї житєвий досвід, розум і знанє.Посумніли вірні дворяни. Не розуміють, що дїєть ся з Карлом.Постарів ся, поблід, його погляд зробив ся якийсь непевний.Нелад в державі, небезпека грозить з поза границь, але Карлонавіть слухати не хоче, що робить ся довкола нього. А тут ще ходятьпо краю дивні сплітки і поголоски, бунтують підданих і виходятьнавіть поза границї держави до ворогів і союзників: щостарого Карла опутала якась уличниця, що не Карло панує —а Ґерзуінд.І нарешті старий канцлер Еркамбальд роскриває перед Кар"лом всю правду: що Ґерзуінд далі така ж сама як була, що соромйому наносить, йому і царській коронї. Оповідає, що вона кожноїночі тїкає з Кардової палати підкупляючи слуг і сторожів своєюзвичайною, проститутською монетою. Оповідає, як бачив її за містомв підлім шинку, куди ночю сходять ся моряки, мулярі і всягородська голота. Як вона нага, одним своїм рудим волосєм якогнем вкрита, танцювала їм якийсь поганий танець. Як вся голотаревіла з радости дивлючись на царську любку. Як раптомвони зірвали її зі стола, як хижі зьвірі бороли ся за неї, кинулиїї на землю і — насилували до нестяму. Така Ґерзуінд, послїдна.