Вісник, 1908, ч.5

лютого шовінізму. Все живе було пригнічено і загнано в мертвий1куток, так що боротьба раїв турецьких, слава їх героїчних воєводв Герцоґовинї, давала хоть який небудь вихід росийській інтелїґенції.Кинутись на поміч, показати всьому світу, що вони — інтелїґентнілюде не зовсім ще мертві, не раби того уряду, що лютувавдома. Між ними мало було поклонників московських юродивцїв-славянофілів,котрі і братушек-славян вельми возлюбили, а найпачесвій рідний батіг, що лушпарив без оддиху своїх же підданихСлавян. По великих містах в Петербурзі, Москві, Київі і Одесі,зразу загуло, заговорило про поміч братам-Славянам і грошимаі людьми вольонтерами-добровольцями. А ще більш піддавала жарупреса, що щоденно оповіщала і описувала злочинства турецькі·і найбільш знущанне Турків над дівчатами, молодицями, навітьнад старенькими бабусями. Малюнки в гарячо-червонім кольорі демонстративнопоясняли сі звірства турецькі. Всему вірили, а глядячина малюнки плакали і роспалялись — іти всім туди на поміч.Вольонтери-добровольці з інтелїґенції все ж були освічені щироюлюбовю до людей нещасних, добувати їм хотіли свободу, а післятого як вони в Сербії багато стратили першого ентузіазму, вонивсе ж остались тими ж добрими і сердечними людьми, якими вони булиі доти. Бились вони на війні з Турками так як і не треба краще,не лїзли ніколи в начальники. Прості люде, що пішли в добровольці,дома ще обурені були проповідями своїх панів про злоязичнихагарян-Турків, а приїхавши в Сербію нічого не розуміли,розводили руками, ображались і сердились на тих хто їх прислав,а найбільше на самих Сербів, що не такі вони вже нещасні,як писали і малювали в малюнках — і з голоду не пухнуть і дівчатаїх ще ходять по доброму. Прості люде руські думали, що їходурено, а придивившись, що Серб той куди богаче живе, ніж він>сам дома — розлютувались. Податки Серб платив дуже невеликі,,їх не вибивали з них справники як в Росії. Земля була дуже добра.,родюча; кожний Серб окрім поля мав баштан, виноградник, мавсвоє вино без акциза, пив сливовицю, гнав з неї горілку. Одно словокрай тік медом і молоком. Зажурились наші небораки добровольці;почали з журби пити, а який вже вояка з пяницї і детам здержуватиме його дісціплїна. До того ще і набрані офіцериросийські були з самого сміття армії. Хто прокрав ся, хто запивмертву, кого товариші повигонили з полків, все се бадиле полізлов Сербію. А проте згадуючи таке, треба сказати що сї. людейшли на смерть сміло, сміло і добре рубались з Турками на позиціях,коли обучене, лаком блискуче військо сербське, що годилось.