Вісник, 1908, ч.5

огник національної свідомости, — тйм більше дорогоцінний, що до неїпривели селян чисто практично, життєві потреби. На зїздї було не развиголошено бажання селян-кооператорів, щоб промови говорились українськоюмовою, бо вона селянам більш зрозуміла; і з особливим інтересомі увагою вислухались, справді, ті доклади і промови, в яких авторивиконали селянське бажапнє і вживали української мови. Було ухваленовидавати українською мовою бропиори та листки по питанням кооперації.Взагалі, серед розмов по спеціяльним справам раз-у-раз виникали з селянськихуст гіркі скарги на неосвіченість, на темноту, яка не дає селянамупорядкувати своє житте і немало шкодить практичній роботі кооперацій.І просвітним завданням селяне-кооператори надавали незвичайновелику вагу, підкреслюючи в своїх розмовах і постановах необхіднупотребу асіґновати певну частину прибутків з крамниць на ніколи, бібліотеки,книжки та ґазети. Сї зітхання народньої душі, скарги на безпомічність,змагання до світла — були самим вразливим зявищем київськогозїзду. І в тих змаганнях, здасть ся, можна бачити міцну підставудля надії, що таки здобуде українське село потрібну йому освіту, неуважаючи нї на які перепони, і що та освіта виросте на ріднім для селаукраїнськім ґрунті.