Вісник, 1908, ч.5

Річ відома, що жите найдорожче за все, що істнуе насвіті, для того хто, не має нї жінки, нї дітей. Я звернув сядо спеціялїста по хоробам серця. У його було багато більшеусяких дудочок, та стетоскопів, чи як там їх звуть, ніж усільського лікаря, і всі вони були новенькі, чистенькі, блескучі.Мені довелось зняти з себе все убранне і стати передним голим. Він почав вислухувати, що дїєть ся в грудях у мене,постукуючи мене молоточком то в груди, то в спину.— Гм... гм... гм... і лїкарь Лїнсон сказав, що се нічого.— Ради Бога, скажіть всю правду зараз ж е ! Я скоропомру? закричав я.— Так, колиб ви не порадились в свій час з спеціялїстом,то... Тепер доведеть ся вам вирядити ся до Наугайму;навряд щоб зовсім ви одужали, але з такою хоробою можливобудете жити ще довго. Серце у вас побільшене і з одногобоку на нїм є нарости сала.Я поїхав до Наугайму і мучив себе ваннами та дієтою,посивів, схуд і був безщасною людиною. Правда, серце нібито трохи заспокоїлось, але ж шлунок мій нї на що не бувздатним. Я порадив ся з курортним лікарем в Наугаймі і віннаділив мене порошками, щоб на який час заспокоїти. Притім завважив, що у Відні жие чудовий лікар, спеціялїст пошлунковим хоробам.Я звернув ся до сього спеціялїста. Він сунув мені в ротдовжелезну гумову кишку і так старано виполоскав мов нутро,що я зробив ся таким порожнім як гаманець у студентав кінці місяця. Потім взяв він шклянку мого шлункового соку,і велів знову прийти днів через два.Коли я прийшов до його в визначений час, то з початкувін нічого не казав, а тілько посвистував та хитав головоюна всі боки, вдаючи з себе дуже заклопотаного.Hoffentlich ist es nicht von Bedeutung ? запитав я, бо в розмовнійкнижцї показано, що так треба говорити з німецькимилікарями. Напевне се робить ся на те, щоб знизити гонорар,не надаючи великого значіння хоробі.На се лікар сказав, що на його думку жите моє щеможна зберегти, але що він ніколи не бачив такого попсованогошлунку. Він добавив, що лічити мене від хороби серцябуло найбільшою хибою, рівною до нападу на саме жите.— Але ж я почував болість тілько в серцї — сказав я.