Вісник, 1908, ч.5

МИХ. ГРУШЕВСЬКИЙ.•На українські тем и.На новий рік.К о ж д и й знає хвилі вищої рівноваги, коли людина чує себе безмежносильною і відпорною на всяку несподіванку, пригоду і напасть.Коли вона певна того, що нема такої сили в світі, яка могла бзломити її, не може бути такого удару долї, щоб здужала вивестиії з духової рівноваги, зкаламутити її спокій: всякий удар легкобуде відбитий, всяка пакость упаде на напастника ж, і найгіршабіда буде безсильною супроти почутя власної сили й гармоніївнутрішнього житя людини. Si totus illabitur mundus — intrepidumferient ruinae — „коли б і світ завалив ся на нього, його руїнине виведуть його з духової рівноваги“, як описує ідеальну людинудядько Горацій. І бувають знову хвилі, коли таж сама людина чуєсебе незвичайно слабкою і безпомічною, безборонною на всякийудар долї чи людської злоби; коли вся істота її представляються їй одною неприкритою ніяким щитом наготою, яка болїзновідчує всякий неприхильний дотик навіть, і в трівожнім сподіваннютаких болїзних вражінь, в повній утраті енерґії й відпорности,людина готова захистити ся чим небудь, в мишину дїру заховатися, відрікти ся всякої боротьби, всякої дїяльиости. Щасливий той,кого рідко навідують такі хвилі зневіри, у кого те почуте рівновагий сили буває звичайним, у кого грізні удари й марні пакостивикликають тільки новий прилив енерґії й витрівалости, а негірке почуте упокорення і безсильности. Але звичайно у кождоїлюдини тільки чергують ся сї періоди сили і слабости, рівновагиі прострації, і те що в оден момент проходить безслідно на поверхнійого духа, другим разом ранить його болюче...Одначе безперечно, що не ті моменти слабости і безпомічности,а періоди почутя своєї сили і висшости являють ся нормальнимидля кождого здорового, гармонійно розвиненого людського духа.І як в гіґіенї фізичній властивою метою мусить бути зміцненнєі загартованне орґанїзму, його відпорної сили против усякихшкідливих впливів, а не боязке униканнє всього ворожого і небезпечного,—· бо ж з вічного окружения тих ворожих і небезпечнихелементів орґанїзм однаково не може вийти ніколи — так і в сферіжитя духового. Почуте висшости, суверенности нашого духа над