спільности за ніякі гроші чи пільги ката для сповнення присудусмерти, там морально розвинений чоловік, за наказомсвого начальства, мусить іти й розстрілювати безоружного,звязаного чоловіка, хоч би не вважав його винним нї в чім.Число недозволено убитих людей в сучаснім цивілізованімсвіті се дуже мала величина супроти числа людей убитихдозволено — на війні, на шибениці, на поєдинку нарешті,і для сих дозволених убийств нема навіть оправдання, яке можедати в очах морально розвиненого чоловіка афект, подражненнє,запал — вони діють ся вповні розважно, холоднообдумано...Але річ очевидна, що коли істнують і підтримують сяетикою державною, церковною, суспільною понятя убийствадозволеного, а навіть обовязкового, то границі чи джереласеї дозволености чи обовязку убийства можуть класти сяі розуміти ся дуже різно. Коли одному моральне оправданиечи обовязок убийства дає причина обєктивна — нак^з начальства,чи параґраф закона, чи голос суспільносте, другомутакий обовязок може піддати голос його совісти, його розуміннєпотреб |чи користи суспільносте, або голос кружкалюдей, яких він вважає людьми найбільше моральними, найбільшерозумними, найбільше розвиненими. На наш поглядубийство зістаєть ся актом однаково страшним, противнимосновом морали і суспільного пожитя, чи воно робить сяпротав голоса совісти на основі перестарілого параґрафа,осудженого давно самою суспільністю, чи на підставі ореченнясовісти, против параґрафа, чи за наказом офіціальної власти,чи за голосом власти неофіціальної — переконаия суспільностей кружка; але ті що признають законним і правильнимубийство одно, позбавляють себе права висловляти своєморальне обуреннє з приводу убийства другого. Одно другоговарте, і для чоловіка морально розвиненого убийство довершенепротив свого переконання може бути далеко гидшим,ніж: убийство вчинене з переконання, як жертва: коли людинадля суспільного добра, як вона її розуміє, чи в обороніпевних принціпів, не спиняєть ся перед тим, щоб сплямитисебе сею страшною людською кровю. Суспільність навіть готовавеличати таких людей. Жидівська традиція передаланам змальований з глибоким пієтизмом образ героїчної жінкиЮдити, що підступно, підлестившись убиває ворога свого на-
роду. В атенській традиції улюбленими образами зістали сятирано- убийцї Гармодій і Аристоґітон. Римська окружилаавреолею „останніх редублїканів“ Брута і Касія. Новійшасуспільність пієтизмом і симпатією ослонила образ приміромтакої Шар льоти Корде. Суспільність в таких випадках виходитьзвичайно з становища еґоістичного: вона величає якгероїв авторів політичного убийства, коли воно вийшло їй накористь або відповідало його настроям і змаганням, і проклинає,коли убийство звернене було против чоловіка, яким вона дорожила,вважала своїм репрезентантом. З становища моральногоабо загально людського чим ідейнїйші були мотиви убийства,тим меньше місця для якого небудь слова осуду для самогоубийника і тим більший жаль, тим горячійший осуд на ті обставини,що найчистїйшим, ідейним мотивам дають такийстрашний нелюдський вихід як убийство, і на понятя дозволеногоубийства, що підтримують ся авторитетнейшими факторамисуспільного житя і дають ґрунт для таких фактів.Даний факт, що так порушив суспільність, являєть сястрашним, але льоґічним виводом з сучасних обставин галицькогожитя з окрема, і з тих понять дозволеного убийства взагалі,які підтримують ся тими самими чинниками, які хотїли-бвідвернути суспільство від таких видів політичного убийства,як се. Давно вже повторяли ся на ріжні способи остереження,що зелїзний перстень, яким окружило теперішнє польськепанованє українське житє в Галичині, не тільки не даючийому ніякого виходу, ніякої змоги розвитку, але все тїснїйшей тїснїйше затискаючи його, — елементарною силою попихаєУкраїнців до кроків розпучливих. Сі остереження beatipossidentes стрічали з цинічним глумом, сподїючи ся, що чашатерпеливости упокореного народу буде бездонною, не перелється ніколи.Аж поки не перелилась.Ляментації й крики, які підняли ся на около по атентатї,роблять дивне вражіннє. Яке обєктивне значіннє можемати обуреннє тих, що похваляли атентати на гнобителівПольщі, але підносять крик, коли впав від атентату Поляк.Тих що все знаходили оправдание, коли без всякої причинипадав труп спокійного горожанина з руки зухвалого аґеіггавласти, але хочуть найти спеціальні моральні критерії дляосудження атентата на репрезентанта власти. Тих що як
- Page 3 and 4:
До пана мені треба.
- Page 5 and 6:
розчинила у хату дв
- Page 7 and 8:
ж н а !... Одні вибори
- Page 9 and 10:
— То, — кажу йому,
- Page 11 and 12:
— Велено?! — з приз
- Page 13 and 14:
— Чи ти, — кажу Оме
- Page 15 and 16:
ол. л о т о ц ы ш й .Бе
- Page 17 and 18:
Що мне, небіжчик ві
- Page 19 and 20:
пати для дальшого р
- Page 21 and 22:
ляри. Ся пародия мо
- Page 23 and 24:
саиих „во вкуеЬ пл
- Page 25 and 26:
Коли не могла книжн
- Page 27 and 28:
Вже з другої полови
- Page 29 and 30:
довгий час остаєть
- Page 31 and 32:
іфодеса, „смыслъ к
- Page 33 and 34:
проводять ся автор
- Page 35 and 36:
ДЕНИС ЛУКІАНОВИЧ.Л
- Page 37 and 38:
м ене наставати, бо
- Page 39 and 40:
як ти пропадаєш дня
- Page 41 and 42:
пару. Я гадав, що те
- Page 43 and 44:
книжку; як же по хви
- Page 45 and 46:
лютого шовінізму. В
- Page 47 and 48:
розібрались з свої
- Page 49 and 50:
більш усього ся крі
- Page 51 and 52:
маючи нічого тепло
- Page 53 and 54:
МИХ. ГРУШЕВСЬКИЙ.•
- Page 55 and 56:
ною серединою. I сим
- Page 57 and 58:
кою. Трудні то пові
- Page 59 and 60:
тів, ганячи їх за „
- Page 61 and 62:
берлінським ворого
- Page 63 and 64:
ввела сї землі лито
- Page 65 and 66:
ІВАН СТЕШЕНКО.Ш AХТ
- Page 67 and 68:
Ш а х т я р і. 129То ша
- Page 69 and 70:
ГНАТ ХОТКЕВИЧ.Літе
- Page 71 and 72:
рактеризує раба „п
- Page 73 and 74:
Коло Пахаревського
- Page 75 and 76:
Воно конешно є всяк
- Page 77 and 78:
всіх, і добрих і зли
- Page 79 and 80:
І хочеть ся крикнут
- Page 81 and 82:
В поезії --все імпре
- Page 83 and 84:
вок — се N, котрий з
- Page 85 and 86:
»Топить у 1ІЄЧИи, ві
- Page 87 and 88:
АНАТОЛЬ ФРАНС.п ю т
- Page 89 and 90:
няєш, що Пютуа зовс
- Page 91 and 92:
— У нього було своє
- Page 93 and 94:
шукувань, боячись в
- Page 95 and 96:
жертвою ще одної кр
- Page 97 and 98:
Що ж до нашого бать
- Page 99 and 100:
помалу-малу стає на
- Page 101 and 102:
Робітництво.Тепер
- Page 103 and 104:
робітників; мукомо
- Page 105 and 106:
тільки констатуват
- Page 107 and 108:
Ще гірше стояла спр
- Page 109 and 110:
сердив ся старий са
- Page 111 and 112:
— А що то буде, як в
- Page 113 and 114:
— Хто там такий ? —
- Page 115 and 116:
нема в неї передньо
- Page 117 and 118:
дуже важко йти не т
- Page 119 and 120:
— Я розумію, що ти н
- Page 121 and 122:
до жінки та всю пра
- Page 123 and 124:
лицї, якого тут на с
- Page 125 and 126:
А тепер ? Дійсність
- Page 127 and 128:
їй дарма, що тоді вс
- Page 129 and 130:
но можна підкопува
- Page 131 and 132:
цем позиченою шкур
- Page 133 and 134:
•ти з життя україн
- Page 135 and 136:
МИХАЙЛО лозинсъкий
- Page 137 and 138:
українських послів
- Page 139 and 140:
Отсї обєктивпі при
- Page 141 and 142:
но пане способом, к
- Page 143 and 144:
гають ніяких спеці
- Page 145 and 146: За границею.виступ
- Page 147 and 148: сумніватись. Але су
- Page 149 and 150: Аж в останнім десят
- Page 151 and 152: Звернемо тут увагу
- Page 153 and 154: В1ВЛЇОҐР АФIЯ.Запис
- Page 155 and 156: листів Коритка, а т
- Page 157 and 158: згук і, з гук гостри
- Page 159 and 160: Наколио сповпеннс
- Page 161 and 162: і на економіці ціло
- Page 163 and 164: їх силу піддержува
- Page 165 and 166: того становища, яке
- Page 167 and 168: її, що примушує сво
- Page 169 and 170: ворить: „Голос роз
- Page 171 and 172: СІҐУРД.Як їїетерсо
- Page 173 and 174: Річ відома, що жите
- Page 175 and 176: цілком і зрозуміло
- Page 177 and 178: МИКОЛА ЦЕГЛИНСЫШЙ.3
- Page 179 and 180: за котрим криєть ся
- Page 181 and 182: стить смерть матер
- Page 183 and 184: в лиш одно чуте: нен
- Page 185 and 186: народа, вона засудж
- Page 187 and 188: И.Незвичайне щось д
- Page 189 and 190: одного любити, міня
- Page 191 and 192: з самим собою. Він з
- Page 193 and 194: Та проте навіть нев
- Page 195: сучасної українськ
- Page 199 and 200: явище глубоко симп
- Page 201 and 202: земство вдало ся че
- Page 203 and 204: те, як виявило ся на
- Page 205 and 206: народньої словесно
- Page 207 and 208: стерський законопр
- Page 209 and 210: шні міністерські у
- Page 211 and 212: небесне походженє,
- Page 213 and 214: по духу польська, п
- Page 215 and 216: ні з польських ґімн
- Page 217 and 218: ся перейти її в укр
- Page 219 and 220: Недуга д-ра Івана Ф
- Page 221 and 222: БІВЛЇОҐРАФІЯ.Запис
- Page 223 and 224: узлїссє“ (ст. 62); пл
- Page 225 and 226: нем на дїлий напрям
- Page 227 and 228: Долтавскій Земскій
- Page 229 and 230: КНИЖКИ НАДІСЛАНІ Д
- Page 231: „Украіньско-руськ