Вісник, 1908, ч.5

семинарії — знаменитого автора „Енеїди“. I от, коли молодого Пузину,.як найбільше серед своїх товаришів здатного до науки, послано 1809 р.в Петербург, де він встуиив на першій курс саме тодї відкритої духовноїакадемії, то національні симпатії відірваного від рідного краю юнакаще більше тут зростають. Його тягне до письменства, і з безпосередньогонаціонального чуття він викладає і молоді свої думи і мрії, і веселівигадки своєї жвавої, жартовливої вдачі — рідним словом. За часперебування свого в академії Пузина написав кілька віршів українськоюмовою: „Отъ малоросса къ малороссу“, „Вірша“, „Ода въ день ангелаТ. Ф. Никольского 1811 г.“, „Поздравленіе съ старшинствомъ Г. А.Левицкому6 сент. 1812 г.", „Въ день ангела В. В. Сердобинскаго“, „АкростихъЯ. Г. Білявскому“, „Малороссійская ода на смерть світлішпіагокн. йутузова-Смоленскаго“; єсть ще два росийських вірша — „Неизвестнойдівиці, написавшей оду „Богъ“ та „Рифмо-творцу Плещинскому“.Всї сї вірші не багато мають літературного значіння, — тут авторпросто йде слідом за#тим звичаєм, що панував серед вихованців духовноїшколи — обставляти усї приятельські відносини віршами, переважножартовливого змісту. Зате безперечне значіннє має вірш, названний„Ода малороссійскій крестьянинъ“. „Ода“ ся така характерна, щодозволю собі навести з неї тут важнїйші уступи, змінивши тільки авторськийправопис на сучасний :Що за ярміс такий! Я далебі не знаюІ глузду в голові собі не приоеру,Що пас всї пехтують і за посмітте мають,Як ті дїди хлопячую ігру.Що тільки ферт який надїпе жупанок,То вже й не руш його, бо віп якийсь панок:Чабаночку скидай, як де його зобачиш,Скажи: „магайбі" і до пояса вклонись,І перед ним паш брат, як гадина, зогпись,А тільки зачепи — то і тропи пе вхватиш.Покійник батько наш, закручуя чупрвну,Бувало, неборак, частенько каже нам,ІЦо нас Біг породив так, як одну дитину,І ласку дав одну усїм своїм дїтям.Шануя папа так, як мужика,Хоч бачить, що в цього семряга й пе така,Не дивиться, що той шестірнею ганяє,Що їсть, як той кабан, лежавши у сажу,А цей мне капицю або плете гужі —І на ріжнастенських перістих поганяє.За що ж це, хлоігцї, так, що брат глузує з брата,Що той, хто дужчий з пас, у пику бє цього ;Що той, у кого не мальованная хата,Не має талапу, і лають всї його ;