Вісник, 1908, ч.5

всім, що його окружає і що в нїм самим діяти ся може, становить,ту підвалину, на якій опираеть ся свідомість своєї духової силиі незалежносте, духового імунітету у людину. Є сфера, якої неможе здобути ніяка ворожа сила — се сфера духового житя людини,поки в ній е досить відпорної сили на всі впливи окружения,поки вона зістаєть ся живою мірою і критерієм всього, що дїєтьпоза нею. Ніхтоне скує душі живої...Популярний переказ оповідає про Архімеда, що він брав сязрушити вселенну, як би йому дали тільки точку опер ГЯ для сього.Свободна, відпорна і певна своєї незалежности свідомість людська— її переконаннє, що в її істнуванню є певний minimum,який не може бути відібраний, відчужений, здобутий, змінений ніякиминасильними способами, ніякими грізними силами, являється такою точкою опертя в духовім житю. І коли від здібностейі сил і від щасливих зверхніх обставин залежить се, чи опираючися на сій точці людина потрапить двигати людський світ що їїокружує, ■— то паном хазяїном свого власного мікрокосму людинаможе зістати ся опираючи ся на сій підставі — завжди. „Можнавідібрати у людини ;її достатки, її добробут, її честь і добре імя,одного не можна відібрати — віри“, каже християнський проповідник.Може бути се віра не в позасвітовий чи світовий розум,що всяку біду і нещастє кінець кінцем приведе до добрих наслідків,а віра в ту суверенність своєї духової істоти, в імунітет— непідлеглістьчужим судам, чужим рішенням і поглядам свойого духовогожитя, свого самоозначення. Се не перемінить нічого. „Сіяесть победа победившая М1ръ — в ір а ваша“.І чим більш безпосередню ставить ся людина з своєю дїяльніністюперед зеркалом своєї духової свідомости, своєї совісти, як сеназивають, тим більшу моральну силу чує за собою. Чим меньшевяжуть її огляди на якісь постороннї обставини, компроміси й союзи,тим дужчою вона себе може почувати. „Сильний тільки той,хто стоїть одинцем“. Сї слова великого індівідуаліста минулогостоліття, що звучать так пародаксально, і неможливі в приложениюдо таких форм дїяльности, які вимагають кооперації, — маютьповне значіннє в приложению до розвою індівідуальних сил, енергіїі творчости одиниці. Стадність, партийність, робота гуртова безсумніву ослаблює індівідуальність й її моральну силу. Не хочу черезсе виступати против громадського елементу, але й громадськаробота має вартість тодї, коли вона ведеть ся сильно розвиненимиі сильно настроєними індівідуальностями, а не манекенами з виїде-