Вісник, 1908, ч.5

»Топить у 1ІЄЧИи, відповів дух.„Ну, то ще не таке лихо“, мовив Торгитайн.„А все таки, бо він сам служить за поліно".„Еге! Се вже щось значить“, сказав Торгитайн. А хто-ж терпитьсвою муку найгірше?Дух відповів: „Старий Штаркад найгірше нетерплячий; кричить так,що його рев не приємнїйший для нас чортів від усього на світі. Відйого витя не маємо лїколи спокою.„Яку-ж він терпить муку“ ? запитав Торгитайн. Чого реве він такдуже/ адже-ж колись, кажуть, він був дуже хоробрий лицар.„Він стоїть в огнї аж до кісток“.„Се ще також не дуже страшно для такого героя“, мовив Торгитайн.„Е, ти зрозумів се не з того боку“, мовив дух. „То тілько йогопідошви вистають із огню.„Ну, се також щось“, сказав дух. І при тім роздявив свою пащекусіроздав ся страшенним криком.Торгитайн закинув свою шубу на голову, йому зробило ся млісновід того реву і він запитав: „Чи то вже його найголоснїйший крик“ ?„Та де там, нї“, сказав дух, „так кричимо ми, дрібні чорти“.„Ану крикни тепер трохи так як Штаркад“, сказав Торгитайн.„Можу се зробити“, мовив дух. І вдруге він почав так страшенноревти, що Торгитайну видало ся се вже величезним напруженєм, що такиймалий дїдько міг наробити такого великого крику. Він так само, гпершого разу, закутав свою голову шубою. Але тепер йому вже булоте від дїдьчого крику. Він просто зомлів і стратив память. Дух запиг·його: „Чого-ж ти затих ?Торгитайн приходючи до себе почув се запитане.„Я затих тому, бо дивую ся, що ти такий невеличкий, а ма^шу собі такий страшенний голос; але чи се справді був найголоснїйшийрев ІІІтаркада“ ?„Нї, зовсім нї*, мовив дух, „хиба що найлагоднійший.„Ну, то не роби-ж більше церемоній, сказав Торгитайн, „і дай нампочути його найголоснїйший рев“.Дух примовкнув. Торгитайн приготовив ся заздалегідь, згорнув шубудо купи, обкрутив нею голову і притис її зверха обома руками до вух.Дух при кождім викрику присідав ся до нього близше. Тепер духроздув свої щоки та страшенно повернув вибалушеними очима і почавревти так страшенно, що Торгитайнови здало ся, що се вже переходитьусяку міру. В тій хвилї загудів дзвін із дзвіниці і Торгитайн зомлівшиупав лицем на землю, а дух так перепудив ся голосу дзвона, що стре-