Вісник, 1908, ч.5

українських послів з сойму соймові вибори 1901 р.; сецесія українськихстудентів з львівського університету в осени 1901 р.; хліборобськийстрайк українських селян в лїтї 1902 р.; страйки слідуючих років; рухза виборчого реформою до парляменту і виїмковий виборчий закон дляГаличини; масове арештована українських студентів після університетськоїдемонстрації в січні 1907 р .; опір польського кола проти уступокцентрального правительства, обіцяних українському клюбови; в кінцісоймові вибори з початком 1908 р.Отсї етапи означають як постійне кріншане самих репресій, такі вниканє ідеї репресій в цїли вдержаня польського панованя над українськимнародом в іцо-раз ширші круги польської суснільности. Результатомсього процесу серед самої польської суспільносте являеть сяв кіпцї ионятє „національного стану володїня“ і фактична перемінанольсько-ш ля хетського панованя над українською селянськоюмасою на паковане польське над українським народом.В міру кріпшаня тих репресій росла також визвольна боротьбаукраїнського народу. Завдяки загально-державним відносинам ся боротьбамала перед собою означену цїль: демократизацію політичного устроючерез реформу виборчого закона до загально-державного парляментуі до краевого сойму. наслідком, чого рух за виборчою реформою був дляукраїнського народу рухом справді загально-національним.Але прийшло розчароване. Показало ся, що демократична рівність— поняте дуже елястичне та що при чотирохчленній формулі виборчогоправа найважнїйший член: рівність може послужити власне длязамаскованя фактичної нерівности, фактичного ноневоленя. Що до австрийськогопарляменту оіовязує загальне, рівне, безпосередне і тайневиборче право, про се знає цілий світ, але мало хто знає, що власне сеправо послужило до законного засудженя українського народу на безсильнуполітичну меньшість на нарляментарній аренї. Ще гірші перспективив тім напрямі ждуть нас при „демократизації4 галицькогосойму.І коли почав радити перший „народній парлямент“, ізза ентузіязму,викликаного виборчими побідами в межах, в які замкнув нашу національно-політичнусилу виборчий закон, почала виступати що-раз нагляднійше сумна дійсність. Всі заходи українського клюбу паралїжувалопольське коло, а вибори до сойму показали, що вся парляментарна репрезентаціяукраїнського народу не має навіть на стільки сили, щобзаставити центральне правительство вкоротити самоволю галицької адміністрації.Політичні репресії і викликане ними огірченє дійшли до найвксшогонапруженя і — наступив вибух: акт 12 цвітня 1908 р.