Вісник, 1908, ч.5

шукувань, боячись втеряти його, або зробити його більш вибагливим черезсе запрошенне. Вона її мала справді за надто еґоїстичну. Багато осудів,прийнятих всім світом і освячених історією мали таку саму добруоснову, як і сей.— Се правда, — сказала ІІолїна.— Що — правда? запитала панна Зоя, майже засинляючи.— Що присуди історії часто бувають несправедливі. Я собі пригадую,тату, що ти колись сказав: „Пані Ролян була наївна, коли покликалася до безстороннього потомства, не помічаючи, що як її землякибули злими мавпами, то і їх нащадки будуть лихими мавпами“.— Полїно, — суворо запитала панна Зоя, — яке дїло має те, ще*ти зараз говориш, до історії ІІютуа?— Дуже велике, тїточко.— Я сього не бачу.ІІан Бержере, що не був ворогом відступів, сказав своїй дочцї:— Як би всі несправедливости поправляли ся на сім світі, не требабуло-б вигадувати для сього иньшого. Як хочете ви, щоб потомствфсправедливо судило всіх мертвих V Як можно роспитати їх в темряві,куди вони відходять? В хвилї, коли можна-б було бути справедливимдля них, їх забувають. Та й чи молена взагалі коли-небудь бути справедливим? І що таке та справедливість ? ІІанї Корнулє, принаймні, повиннабула признати нарешті, що мати не обдурювала її і що ІІютуа неможна знайти. .Проте вона не відмовила ся його шукати. Вона розг уувала своїхродичів, приятелів, сусідів, слуг, крамарів, чи не знав хтс ебудь з нихІІютуа. Тільки двое чи троє відповіли, .що вони ніколи н го не чулипро нього. Більшости-ж-здавало'ся, що вони бачили його.— Я чула се імя, — сказала куховарка, — але не мі '* собі пригадати,хто його носить.— ІІютуа! та я його чудово знаю, — сказав залїзничий сторож,шкрябаючи в себе за ухом. Але я не зумію вам сказати, хто він.Найдокладнїйші відомости йшли від пана Блєза, податного урядника;він повідомив, що ІІютуа рубав в нього дрова між 19 і 23 жовтнятого року, коли була комета.Одного ранку ианЩКорнулє влетіла задихавшись в кабінет могобатька.— Я зараз бачила ІІютуа!— А-а!— Я його бачила.— Ви думаєте?— Я певна сього. Він підрізував стіну в пана Таншана. Потім він,повернув в улицю Аббес і пішов хутко. Я його втеря іа з очей.