Вісник, 1908, ч.5

на нїнащо його зводиш, а тепер наважив ся жите нам збавити ?'Ах, душ егубе!— Ей мамусю, — каже професор — таж я душі ніякої незгубив, чого мене так називаєте?— А свою тай жінчину тай Явдохи!.. Що то пан мужиковиворог лютий. Вже всьо від нас забрали тай мусите й се брати,що чоловікови наймилїйше? Свої панни зберігаєте, а мужицькимдівкам вінка збавляєте? Вже я надивила ся у попа. Там паничідо паннів приїздили тай водили ся з ними по цілих днях, а вечерамипо сему за дівками, або піддячий приводив їм у садок.А попович так сам о: привіз собі панну до батька і вженив ся потомуз нею, але за тих два роки, ніж шлюб з нею взяв, то одніймужицькій дівці мусів дати корову за вінок, а що тихцем пішло,то лиш піддячий знає тай він. Вам ще лиш одного бракує, щобипані любила ся, а мужичка, щоби за неї діти родила.А ти, пане, не хочеш своєї жінки шанувати, твоя воля. Алечому ти не шукаєш собі потіхи у другої панї лише у мужичкиЯвдохи? Знов заношуєте своє свинство межи нас мужиків. Лишя не дам свому слабувати на панську слабість. Як я йому ґаздиня,як ми собі присягали, має бути по божому, а ні — то на чотири,вітри, я в один бік, а ти в другий.— Мамусю, я вам кажу, що то чари. На мене хтось кинувчари тай на вашого Дмитра.— На, маєш Дмитрові чари в твоє погане л и ц е!.. тай як музаїхала в щітину, аж мене тевкнув, бо він до мене сидїв плечима,а до д а х лицем. Він там пірвав ся до неї, а вона другий раз трастай каже: „Семене, стій те!“ Чиї конї, того правда, кажу. Птрр...тай став. Гайда, злази мені з фіри, антихристе тай не переступаймого порога в хату, бо мені кримінал а тобі смерть.Качурковський воркотить, а вона його хап, як оберемок соломитай, як був у толубі, струтила його з воза, а мені каже гонити.Він біжить за возом, але де там ! кожух тяжкий, а я гошо.Він ще закричав до Дмитра, щоби прийшов до него рано, алеДмитро мовчав.— Ей, таж вона баба як грім; яка люта, така моцна. Чидобре я кажу?— Щ астє, що місяць світив, бо хто знає, чи був би Качурковськийтої півтори милі приповзав ся до дому тай були би менеза свідка тягали, як би був загиб.— А то він тоді приліз пізно до дому тай не вчив у школі.— Але з Дмитром що було! Приїхали ми, а він пустив з себе