Вісник, 1908, ч.5

230 Василь ІІанейко: За границею.ків. Ідея тарифової реформи в напрямі митової охорони тепер швидшейде вперед, ніж у пору виступів Чемберлена, в маю 1903 року. Анґлїйцістоять на сім, що про оружну війну можна буде аж тоді думати, якнебезпека безпосередно насунеть ся; до того часу треба робити все можливе,щоб ослабити й знесилити противника.Чи буде війна ? Чи континентальна Німеччина вже швидко запроситьна кріваве весїле остров-Анґлїю ? — такі питаня насувають ся насвідомість навіть такої людини, яка не має наймеиьшого нахилу братиучасть у політичних сплетнях і динльоматичних комбінаціях при —■картах або — пиві. Тут уже не дипльоматичне непорозумінє, не дрібніамбіції, — тут стихійним розмахом твердо наступають на себе — глибокій основні противенства. Противенства, на які справді можна дивитисьsub specie aeternitatis. Насувають ся спогади римсько-иупїйськихвійн, оживають привиди Ганїбаля і Сціпіона, Катона з його „Carthagodelenda“, й руїни великого міста на північнім березі Африки. Тільки —тодї, в старовину, дїло йшло про одно Середземне Море, а нині процїлі океани. І дїло тоді йшло про перемогу грецько-римського культурноготипу над безперечно низшим і без порівнаня меньше плідним тиномсемітсько-крамарської культури: побіда першого типу рішила про долюєвропейської й всесвітньої культури, і рішила на користь тої культури.А з перемоги Анґлїї над Німеччиною, або Німеччини над Анґлїєю, ніякакористь для культури вийти не може: адже-ж оба противники —чільні представники одної, найвисшої нинї, європейської культури. Якбими таки хотіли глядати в старинї за анальоґіею для нїмецько-анґлїйськогоспору та для можливих його культурних наслідків, то анальоґіюми знайшли-б не так у римсько-пунїйських війнах, як’ у війні пельопонеській,між двома грецькими державами, та в її наслідках для дальшогожитя й розвитку грецької культури.