Вісник, 1908, ч.5

помиреннє“, певні концесії польському державному праву, розграниченнєпольських і росийських інтересів в справах українській,білоруській, литовській, і в дальшій перспективі — коли не задавленне,то можливе ослабление сих неприємних обом союзникамнаціональних рухів. Для других словянська політика се инакшаназва націоналістичної великоруської політики, повної нетолеранціїдо всякого „инородца“, тріумф „самобытныхъ русскихъ началъ“над західнім констітуціоналїзмом, і. т. и. Для третіх — се „болеутоляющійпластырь“ на ріжні гострі питання росийського життя,приємний спосіб звернути розмову з неприємних росийських 1Ш-.тань на меньш дражливі, в роді сербсько-албанських відносин,забезпечення Чорної Гори від австрийських впливів і т. и., апри нагоді— й маленька авантюра на „Ближнім Сході.“, яка такожможе пригарно послужити для перенесення уваги з „Турків внутрішніх“на „Турків внїшнїх“.Змагання під час просто протилежні, і для того словянськийконцерт так часто впадає в дісонанси. Але всі вичислені напрямите мають спільне, що всім їм однаково байдуже словянство самепо собі, розвій тих моментів словянської спільности й солидарности,які справді були б цінні з становища розвою й поступу словянськихплемен. Під гук словянських кличів ідуть вони до своїхвластивих завдань, не журячи ся справжніми інтересами словянства.І очевидно, що в імя сих словЯнських кличів у них нічогоне уколупнеш взагалі, і спеціально — для української справи, бовона з становища дійсних завдань сих кругів переважно не бажана,ворожа, а в найліпшім разі — глубоко індіферентна. Ухитритися і вхопити сих панів за їх словянську струну і в імя словянськоїсолїдарности щось виторгували для українства було б завданнємзовсім не можливим тому, що таких словянських струн у сих панівдаремно було б шукати, а властиві їх мотиви, як я сказав,українству переважно вповні ворожі. Щоб відкликати ся до їх „словянськоїсовісти“ в інтересах покривдженого укоаїнства — напередтреба знати, чи єсть там совість взагалі, а потім чи справдісловянська вона у сих людей, з яких де які тільки з учорашньогодня почули в собі „словянське серце“, коли словянська фірмапоказала ся їм придатною для їх ґешефту.Чи може стати на ґрунт опортуністичний: прилучити ся„для політики“, щоб вторгувати щось „за мовчаннє“ ? Підспівувативсім сим фальшивим співам про словянську єдність і солідарністьі махати кулаком разом з ними на адресу „спільного ворога в Берліні“,тим часом як більшість словянства, і ми в тім числі, з тим