Вісник, 1908, ч.5

БІВЛЇОҐРАФІЯ.Записки Наукового Товариства імени Шевченка у Львовінаукова часопись, присвячена передовсім українській історії, фільольоґіїй етноґрафії, виходить у Львові що два місяці під редакцієюМихайла Грушевського. Т. LXXXI, 1908, І. Ст. 222 німецькийпоказчик до змісту попередніх 80-ти томів.З появою сливе кожної книжки „Записок“ історики нашої літературидістають в руки новий матеріял, який чи то поповнює прогалинив дотеперішних дослідах над літературою, чи стверджує абооспорює те, що вже було знане, та не достаточно розяснене із-за непівнотиматеріялу. Дослідами над нашою старою літературою та публікаціяминових матеріялів займаєть ся особливо др. Франко. Пригадатихочби такі його праці, як студії над народнїми піснями, історіяукраїнського вертепу і т. д. друковані в тих-л;е „Записках“. І першакнижка сього річника „Записок“ починаєть ся статею того автора:„Слово про збурене пекла, українська пасійна драма“(с. 5—50). Про що йде річ — про те доволі виразно говоритьнам заголовок статї. Автор подає в цїлости сконструований ним напідставі кількох знайдених ним рукописів отеє саме „Слово“, дальшепорівняним методом аналізує його зміст і ґенезу повстання, втягаючисюди богатий матеріял так з нашої, як і з чужих західнїхлітератур. На основі комбінації ріжних вказівок, де заховали сярукописи сього цікаво літературного памятника, й їх характеристикиавтор означує першу половину .XVII в. як час повстання згаданоїпасійної драми. Не стільки для історії літератури, як радшедля історії, культури і побуту інтересна статя д. Доманицького проинший літературний памятник, значно пізнїйший: „Невідомівірші єромонаха Климентія“ (с. 51—126). Праця д. Доманицькогосе, власне кажучи, публікація знайдених автором міжпаперами Марка Вовчка фрагментів літературної спадщини монахаКлиментія з часів Мазепи, попереджена короткою інформацийноюстатейкою, зладженою на основі того таки матеріялу. Частину тихвіршів оголосив був колись Кулїш в „Основі“, а подані тут можутьслужити доповненнем статї Ііулїша. Що-ж до тих віршів признатимусимо за ними велике значіннє, звичайно не з боку літературноїїх вартости, а як історичного документу тодїшної культури і побутуна Україні. Жаль тільки, що доси не знайдено цїлости.Такий самий характер — матеріялів з коментаріями — мають і двідальші статї М. Зубрицького: „Урядові заходи проти холєрив 1881 р.“ (с. 127— 183) і друга д-ра В. Щурата: „Азбучнастатя Миколи Кмицикевича з 1834 р.“ (с. 134— 144).Сумні рефлексії наводить статя проф. Грушевського: „МиколаДашкевич“ (с. 145— 150), написана з приводу смерти сього ученого.Автор дає повний, хоч короткий огляд наукової спадщини Даш-