Вісник, 1908, ч.5

ж н а !... Одні вибори чого стояли?... Слава Богови, що вони такскінчили ся... А як би ліві вскочили? сказав він і очи зажмурив.— Може і справді бабине жаданне збудеть ся... мегдаляз хрестом заблещить на шиї? — обізвав ся до його Пищимуха, моргнувшидо мене оком.— Ой, не лукавничайте!... Хіба ви думаете, що я не бачу,як ви моргаєте? — повернув ся до його пан становий.— Я ? — злякано, спитав ся Пищимуха... То в мене звичкатака, — поправив ся він д а л і,— і усом моргаю, і бровами поводю...— Ка-ажіть!... А я добре знаю, що сьогоднішні вибори ваму печінках сидять, — усміхнувшись, каже становий.— Аж нічогісінько, — одмовив Пищимуха, похнюпившись. —І чого б їм у ті печінки лізти?— А от, бачите, і полізли, — граючи очима, мовив становий.— Та буде базікати. Ну ще знову за діло, — Додав він і, перегорнувшичимало листочків, почав знову мій список читати.Довго він вичитував та перечитував; то перегортав де-кількалисточків не перечитавши, то знову вертав ся назад і читав часомуже і читане. Ми з Пищимухою мовчки сиділи, переглядаючиськоли-не-коли один з другим. Шандари стояли, як верстви, колодверей и сонними очима дивились на нас... Тихо, сумно, сонно...Хіба жандар, цокнувши острогами, порушить оту сонну тишу, абозамутить ті лопотання перегортуваних листочків.Пищимуха уже де-кілька разів позіхнув на всю хату.— Спати хочеть ся? — питав його становий.— Та вже котить на сон. Мабуть пізня доба? — спитав сяПищимуха.І я, і становий разом полізли до своїх дзиґарів.— О го-о! Он скілько часу згаяли, уже до півночі добіраеться, — мовив, одкидаючись на спинку стула становий і, подумавши,додав: знаете що? Тут мабуть скільки не читай осей список, товсе одно... Не буду я його тепереньки дочитувати, а візьму з собоюдо дому, та дома дочитаю. Ви згодні на се? — повернув сявін до мене.— Ваша воля — ваша й сила! — одказав покірно я.— Та воля то моя... А я вас питаю: чи згодні?Як що не довго будете держати у себе, — то згідний — одказав я.— Держатему скілько буде треба, — не ласково мовив становий.— Не можу ж я зразу всю осю книжку перечитати. У менене одно ваше діло, а може — десятеро, та ще й важнїйшихніж ваше !