Вісник, 1908, ч.5

.групи східио-славянських племен, а друга половина дає огляд історичноїлітератури. І тільки всього, і зтакимрозуміннєм сказано для чужої публикипро основу української історіоґрафії. Більше вже місця присвячуєш. автор „Посполитим“, Лазаревського, передчасно признаючи його виводив сій справі одиноко правильними, а ще довше в порівнаннюз попередніми працями задержують ся він над працею А. Стороженка:„Стефанъ Баторій и Днішровскіе козаки“, з котрою пробує навіть полємізувути(головно з порівнапнєм сього автора козаків до хунхузів).Найбільше місця присвячено „Очерку украинской исторіи“ проф.М. Грушевського, де д. Житецький задержуєть ся головно над новоюсхемою української історії, котру, до речи, переказує словамииньшої спеціяльної розвідки сього автора про сю справу. Тайого „общія соображенія“ і певного рода полеміка з сього приводуосновані на чистім непорозумінню; д. Житецькому через щось здається, що проф. М. Грушевський новою схемою хоче, сказати б, „обезглавити“„руссішГ історії і починати їх (так українську як великоруську) з XIIIчи XIV столїтя. Тимчасом, як. відомо, річ в чім иншім. Дальший уступ(і останній) присвячений „Исторіи Украинскаго народа“ О. Єфименкової,якій д. Ж. віддає великі похвали, хоч ясно не говорить, за що, і „ІсторіїУкраїпи-Руси“ А. Аркаса, про яку всї уваги д. Житецького зводять сядо протесту проти уживання в деяких випадках назви „Україна“. Згадавшипро „Бесіди про козацькі часи на Україні“ другу, „Історію" О.Єфименкової, про „Старі часи на Україні“ проф. М. Грушевського і „Оповіданняз історії українського народа“ Гр Коваленка, кінчає автор оптимістичнимвиводом, що „такимъ образомъ ширится и идетъ въ глубьизученіе судебъ украинскаго народа“. Та здається, що не багато знайдеться людей, які б набрали такого переконання з статі д. Житецького. В усякімразі такі огляди вимагають у їх авторів сякого-такого знання предмету,а отся статя, на нашу думку, доволї суперечить оптимістичномузакінченню, яке ми щойно навели.І. Джиджора.Р. М. Вланкъ. Роль еврейскаго населения въ экономической жизниТосст. Снб., 1908, ст. 64, ц. 20 коп.Погляд д. Бланка на суть порушенного ним питання можна короткосформулувати таким чином: теперішнє ненормальне становище Євреївв Рос-иї настільки ж шкідливо для корінної людности, як і для єврейської,і ввесь нарід однаково зацікавлений у тому щоб було заведенонормальний стан, щоб було знищено всї виїмкові закони, щоб було розкрінощеноєврейську людність Росиї, так само як і Євреї. Сей погляд власненіяких нових америк не відкриває, бо такого ж погляду додержує всяосвічена Росия. Але центр ваги праці д. Бланка полягає не в його загальнімпогляді, а в посилках, у методї, покладених в основу його розвідки.Автор цілком лишає на боцї моральний та політичний бік питання,обмежуючись виключно його узько-економічним боком. Се надає йогопраці особливу ґрунтовність. Спеціальну цінність має книжка д. Бланкадля характеристики й оцінки єврейсько-вкраїнських відносин — сьогоновітнього яблука суперечи нашої періодичної преси. Виявляєть ся й потвержується силою цифрових данних, що штучна концентрація 9/іоєврейської людности в межах так зв. „черти“, ;;Д якої припадає на територіюВкраїни, дуже шкідливо відбиваєть ся як на самих Євреях, так