Вісник, 1908, ч.5

рактеризує раба „подражателя“ і компілятора. Єсть бажане вирватисьз пут старої драми, але повне неумінє і безсилість. В старих пєсах ми бачиливсякі „лїварвурти“, „шубії“ і такі инпіі дотепи примітивної творчости,але погляньте на Пахаревського з його „Поцілунками Медузи"Котарбінського, „Танком смерти“ Сен. Санса (насамперед не танок, тількитанець) — хіби ж се не ті самі „шубії“, котрї малювали нам не стількипсихіку дієвих осіб, скілько інтелект автора? От хоч би до сього „танка“;автор говорить в тексті про смерть, її примари, подих і т. и. страхіттяотже музика нїби повинна „підкреслити настрій“ — і автор велитьграти Сен. Санса, цілком не вяжучи ся тим що ся річ для змалюванянастрою не підходить, що ся річ написана для ефекта безжурнимкомпозитором Французом, котрому также мало було діла до смерти,як і Пахаревському. І показуєть ся, що зовсім не в Сен. Сансі була тутріч, а в „лївервуртї“.Так само і взагалі з усіма звуковими ефектами. Надало ж Чеховута Горькому внести там десь катеринку, сумні акорди рояля або ґітари— і от тепер пішло. Тільки наш Омелько аби не пити по 12 крапельзажив усю шклянку відразу. От спробуємо виписати де-кілька „сумнихакордів“ з пєси Пахаревського.Відкриваєть ся сцена — „скиглить собака“. Ну, воно... як на чийсмак конешно, але нехай буде так. Тупає кінь. Гавкають собаки. Борисна скрипці „награє сумної“, а потім „веселої“. Урвалась струна і „всіаж кинулись". Борис сумно се константує зі знаменитим чеховсышм настроєм,а потім „сумно іде до того місця де висіла на гвіздку скрипкаі чеиляє її туди“... Очевидно по театрі зефиром проносить ся в сю хвилютихе зітханє і кожному глядачеви хочеть ся сказати — отак і житєлюдське... Ох гріхи, гріхи...Далі Щербатий по пьяному ділу сів до пянїна і бере на початку„сумні акорди“, а далі „відразу заграв мотив „Ще не вмерла Україна“,а Борис підспівує, не підтанцьовуючи вирочім. А іце далї Щербатий„раптово ударив по клявішах і припав головою до пянїна“... Спів соловейка.Крізь вікно видно велику пожежу. Щербатий „кричить“ і заразже„каже тихенько“, а потім шваркає об землю пляшкою і вона розбилась.Ну се, положим, пяний чоловік, а з пяного як з святого — щоти з його візьмеш?Скиглить собака. Чути як у церкві дзвонять на ґвалт. Зарево освічуєхату. Скрізь стає червоно... На селі чути, як кричать люде. Дзвони,скиглїнє собаки, гомін людей зливаєть ся в страшний акорд нічного переляку,а Щербатий кричить : „Вгору І Вгору І Вище ! Се моя жертва !Се я підбив людей“ І..їй Богу се все з одної першої дії. Всім робота: і машиністам,