Вісник, 1908, ч.5

народа, вона засуджена на смерть. Безіліоля просить Марка, щобїї зараз вбив. Але нїм він відповісти може, приходить вістка, щойдуть Греки війною, аби постояти за справу своїх давних приятелівФеледрів. На Марка Ґратіка положені всї надїї народа.Третій епізод: „Корабель“ і — покута. Джованні Фаледрохотів серед темної ночі вдерти ся в лягуну, але трибун відпер нападі знищйв грецьке військо. Час роскогаі і „растленья нравовъ“минув ся. На березї лежить готовий Totus mundus, великанськийкорабель призначений для будущих воєн і здобутя світа; усе готово,щоб спустити його на широке море. Марко Ґратіко готується до походу на ворога; на морі він найде смерть і відпокутує•свій злочин. Але ще перед виїздом мають Базіліолю покарати за їїгріхи, за всїх тих людий, що їх звела і погубила; виколють її очитим самим мечем, що вона дала Сергієви. На жертвеннику горитьвеликий огонь, в огнї розжарений меч, біля огня закута Базіліоля.Зявляєть ся стара Ема і перед відїздом ще раз пророчить синови,що в чистім морськім воздуеї він очистить ся з гріхів і крови, 1ЦОповеде Венетів до слави і блиску, до заснованя міста, котре запануєнад океаном. Народ тїшить ся своєю будущиною, окликуєМарка проводирем, щоб вів його до боротьби і побідив ворога. Сеймомент загальної радости і одушевленя вихісновує Безіліоля. Вонапросить Ґратіка, щоб і її спомянув і дав їй легшу кару. „Не забирайменї очий. Подумай, ти казав, що мої очі як те море, котредасть тобі силу і славу. Ти ті очі цїлував і називав своїм сонцем.Возьми мене з собою, возьми на свій корабель орла Аквілеї...А ген серед моря спусти мене тихо в бездонну глибину"... Базіліолявипросила собі кращу смерть, трибун каже її розвязати. І ще раззаблисне її краса і весь народ схилить голови перед нею. АлеБазіліоля сама собі вибирає смерть. Як спрагнений в холодне жерело— так вона кидаєть ся в огонь: ще раз лиш блисне і згоритьцїла як. блискавка. По приказу Марка військо віддає їй честь,бють труби, Марко з військом входить на корабель, народ славитьБога: боже спаси адрійське море, най адрійське море Венетам ріднимкраєм буде!.. І корабель тихо спускає ся на хвилї. Занавіс.Непереможна сила поетичної мови і вимови, роскішна вистава,незвичайні декорації, врешті деякі патріотично-політичні симболї,ті три речі ще раз принесли д’Аннунцієви великий успіх.Блискуча вистава гарних людий і ще кращих костюмів, артистичнідекорації, сензаційнні сцени, поетична мова, діскретна мельодійнамузика, роскішні східні танцї, все то може бавити людий, розуміється не довго, навіть подобати ся. Д’Аннунціо як поет, як лірик,