Вісник, 1908, ч.5

тих вигод — кріпацтво, що передало на повну волю одній меншій частиніукраїнського народу другу, більшу частину того ж народу — одногопо крови, но вірі і навіть по недавнім умовам життя. Тепер між симидвома частинами народу виросла непроходима прірва. Інтереси „панів“і „людей“ не тільки не мали нічого спільного між собою, а й стали простоворожими одні одним. Класова ворожнеча — се найбільш могутнійфактор відокремлення, і се добре розумів уряд, коли думав таким способом— як се висловила цариця Катерина II — винищити серед верхівукраїнського народа „умоначертаніе нрежнихъ временъ“. Звідси само собоюясно, як новинні були ставити ся вищі українські кляси до ідей демократизмуі національносте Для українського панства переняти ся демократичнимиідеями — значило відректи ся себе, зрубати ту гиляку,на якій воно держало ся ; вчепившись обома руками за нові реальнікласові вигоди, українське панство, певна річ, не могло принести такоїсаможертви. Таким чином, вищий, впливовий, інтелїґентиий — класнарода не тільки не могла бутипровідпиком народолюбних ідей, а навпаки— мусїв винищувати в самім пнї усякі ознаки демократизму.Так само мав він ставити ся й до ідеї национальности. Піднявшисьна хвилях житя вгору, по-над сірою масою народа, нове шляхецтвонайбільше дбало про те, щоб не впірнути знову на старе місце,і для того всякі заходы робило, аби як найдальше відійти від усього,що пахло „простим“ або „подлим“ народом. Стоячи ближче до культурногосвіта, українське папство пильно захожусть ся коло освіти; але тоюосвітою воно ще більше відмежовувалось від темної маси народа... Самаосвіта придбала такий характер, що прірва між сими двома головнимикласами українського народу не заповнялась, а углубляла ся ще більше.Стара українська школа, що недавно ще була огнищем освіти для цілоїдержави, тепер вже викликає незадоволенне на самій Україні -— своїмрелігійним, старо-схоластичним напрямкомъ, мало придатним для новихжиттьових потреб. Виникають заходи зреформувати київську академіюна університет з богословським факультетом та крім того засновати другийуніверситет у Батуринї. А тим часом, поки ті заходи не вдають ся,українська молода шляхта вчить ся ио закордонних школах та університетах(особливо въ геттингенськім) або в великім числі їде вчити сядо Петербургу 1). Наука ся, розуміють ся, не могла дати почуття національноїсамосвідомості!, привернути українську молодь до свого народа.А тим часом взялось правительство й за школи на Україні, повертаючиїх в способи до „обрусєнія“. Народная мова осталася тільки в народнійшколі, яка ще не знала тоді урядового контролю і де вчили дячки-бака-Проф. М. Грушевскіи.— Очеркъ исторіи украинокаго парода.