Вісник, 1908, ч.5

•ти з життя українських „Просвіт“. Звичайно, не можна сказати, щоб їхробота охоплювала все, ідо може містити в собі их проґрама,але... їх виправдує доля полтавської „Просвіти“. Поки народняпросвіта взагалі і українська „Просвіта“ з-окрема будуть страшиламидля пануючих сфер в Росії, доти наші „Просвіти“ будуть переважнограти ролю клубів для городянської інтелїґенції, а основпе їх завдашіє— робота за-для темної селянської маси — чекатиме кращих умов громадськогожиття. І ще довго для наших „Просвіт“ недосяжним ідеаломбуде галицька „Просвіта“, сороклїтнїй ювилей якої припадає на кінедьсього року. Широка просвітна праця галицької інтелїґендії серед селянськихмас, сотні розсипаних по Галичині філїй, бібліотек, читалень ташкіл, незвичайний зріст свідомости галицького селянства — се все тіснозвязане, на протязі сих сорок літ, з істнуваннем львівської „Просвіти“,— і через те її ювилей стає вправдї українським народнім святом.Поруч у українськими „Просвітами“ треба поставити українськіклуби, все завданнє котрих вичернуеть ся гуртуванням людей на національнімґрунті, з запомогою всяких розваг... дулю се примитівне завданнє,се правда, — але при наших умовах, — коли громадського життяу Українців зовсім немає, коли тілько вчорашнього дня стало можливопочути українське слово, сказане голосно й прилюдно, а не тишком укуточку, — клуби знайдуть своє місце в українськім відродженню, якшкола орґанїзованої роботи, як ґрунт для зросту національної свідомостив елементах досі інертних і байдужних. Клубів поки що єсть тілько два— в Київі й Петербурзі, — і обидва, здаеть ся, служать свою службуукраїнському громадянству досить добре.В орґанїзованій роботі вся будуччина української культури, —се вже стало труїзмом. С^обливо яскраві ілюстрації сього труїзму даютьспостереження над орґанїзаціями, які зовсім не мають в основі нічогоспільного з національною ідеєю, а проте ся ідея зростає в їх житті самосївкою,як ириродний продукт певного ґрунту, клїмата, атмосфери.Треба тілько сонця та дощу — і в сих умовах неодмінно виникне з ґрунтувідповідна флора, — національне почуттє і ‘помалу виросте в національнусвідомість. Не що давно в Київі відбув ся зїзд представниківполщткових товариств („потребителышхъ обществъ“) Київщини, що складався переважпо з селян та сільської інтелїґенції. Перш за все сейзїзд показав дуже енерґічний, як на росийські умови, зріст кооперативногоруху в українськім селі; представників на зїзд прибуло малоне втроє проти торішнього, першого зїзду: 140 душ (а тодї було лиш 40).Сей інтерес селян до торговельної кооперації дав змогу останньому зїздуностааити вже питание про орґанїзацію спілки всіх київських товариств.І от, поруч з зміцненням сільської кооперації, в нїй виразно засвітив ся