Вісник, 1908, ч.5

Проф. Ми*. Грушевському.В країні мертвій і безплодній,В країні зради і пітьми,Забутий Богом і людьмиСумує жертвеник народній.Травою слїд заріс до нього,Вогонь віки вже не горитьІ ладан вгору не куритьІ перед ним нема нікого.Деж ви в сей час страшний вмірання,Чому молитись не йдете,І жертв богам не кладетеІ не шепочете благання...Чи в вас в пітьмі нослїпли очиІ ви не бачите мети,Чи сил немає в вас іти,Чи жити з вас ніхто не хоче?!Вам чути хід кінця страшного?Ось він іде, біжить, біжить..,—Погляньте: жертвеник дріжить, —Впаде... впаде!! Скоріш до нього!МПЧУЖИНІ.(Пісня).Ой чого ти, тополенько,Ііе цвітеш?Чом пожовклу головонькуХилиш - гнеш ?!Чом з вітрами - парубкамиНе шумиш,А змучена, засмучена,Мов з нелюбом зарученаВсе мовчиш...Тільки часом до хмаронькиСкажеш ти :„Ой, хмаронько, ой, чаронькоНе лети!Зірви з мене се листячко,Се листячко - намистечкоБез краси...У рідную родиноньку,На милую ВкраїнонькуВіднеси.