Вісник, 1908, ч.5

Страшно запальна людина Черкасенко ! Гадає, що варт тільки захотіти— і все нарисувати можна. Досвід у нього, очевидно, шахтьорськийі сю среду він бачить зблизька, але от „понадобилось“ йому змалювати— не кажу вже житє й психольоґію, а просто „ вітальню в Тарановійгосподі“ і подивіть ся як то гарно у пього виходить:„Обстановка роскішна. Стіл, канапа, кресла, рояль, громовинне світло.На стінах дорогі картини. Просто глядачів широкі шкляні двері натерасу“... Воно,,.конешно, для пролєтарія ділком „необязательно“ умітидобре намалювати обстанову в домі своїх ворогів, але... тоді хіба й пнятися нетреба. І скажи автор собі просто: „обстанова роскішна' —і звалив би уже всю свою роботу на режисера, а то надало йому веучитисюди свою „канапу“ — і зарізав ! Зарізав !Або ,,на стіні“, каже „дорогі картини“, а просто „широкі дверіна терасу“. Ну, який же воно дурень в нашім кліматі вішає антикив покою з дверми на терасу ? Дрібнидя се, але ярко малює, що чоловікбереть ся „грати на людській душі, а не вміє грати на флєтї“.А якою батярсько-босядькою мовою говорять люде в сїй роскішнійвітальні та й взагалі по всій пєсї ! „А ти вже залив пельку, що гарчиш“? — се говорить старенка мати інжинєра до свого сина малярав присутностихороїдочки... ,,Е, голубко! плюнь ти на се діло й розітри,— се говорить артист маляр до своєї хорої сестри в присутности матеріі коханої дівчини, панни, дочки багатого володільця шахт. Façon deparler, я вам скажу.Взагалі для автора „законъ не писашь“ — він що хоче, тей зробитьв кожний момент зі своїми персонажами, як той герой Успенськогозі своїми чобітьми: „Захачю сниму... захачю надгЬну“. Йому нічого нестоїть на перешкоді заставити, напр., Андрія жартувати, а потім заразпочати говорити Олені ІІрохоровнї скандалїчні річи та ще й, як стоїтьв ремарці (дивиться на неї з ненавистю). І я собі уявляю,якя грав би се місце : вилупив би баньки, так щоб аж білки вивернули ся,оскалив би зуби, клацав би ними зрідка. Ефект, чорти б на минї гайкибили !Взагалі вся річ надзвичайно слабка. Першу .дїю ще читаєш— нічого, от собі завязка; і типи якісь і говорять нїби до діла.Друга вже починає наводити на якісь думки. Прочитавши третю,„картину шахтьорської нужди“, уже гадаєш — що то воно ? По що ?Четверта, „картина шахтьорської роботи“ — уже чоловіка добила дорешти. А пята — галай-балай, скорше кінчай, кого хоч стріляй та завісуспускай. Офіцер якийсь нарождаєть ся ; догадуєш ся, що то нїбидля усмиреня, але він так чудно поводить ся, що хочеть ся витягтийого за фалди зі сцени. Вбігає робітник, стріляє в суфлера і на тімкінець.