Вісник, 1908, ч.5

Звернемо тут увагу тільки на їх роди: економічні й стратеґічно-ґеоґрафічні.Коли глянути на великі промислові й торговельні сили, котрівпливають на заграничну політику Анґлїї, то наші очи зупинять ся першусього на металгорґії, ткацькім промислі й торговельнім фльотї. В усіхтих промислах Німеччина вже дорівнює Анґлїї або й переганяє її. Анґлїйськаметалюрґія, гірше поставлена від німецької, почуває, як наближаються її занепад і зубожінє на користь німецької соперницї, котравідбирає їй ринки. Відси злоба імперіялїстичної Анґлїї проти Німеччини.В ткацькім промислі німецькі фабрики порядкують і експортуютьуже тільки трохи меньше виробів, ніж анґлїйські. Толе годі домагатись,аби саме ізза того Менчестер горів дружніми почуваннями для Саксоніїй Сілезії. Торговельний фльот Бреми й Гамбурґа конкурує з фльотоманґлїйського королівства на морі, і то конкурує так енерґічно, що бритийськеправительство вже призадумувалось над сим, аби шкоди своїхкорабельних підприємців бодай в одній частині винагородити осібнимипреміями. Даремна надїя думати, неначеб Анґлїя, володарка океанів,без боротьби згодилась би віддати власть над морями в німецькі руки.А стратеґічно-ґеоґрафічні моменти! Економічний і морський зрістНімеччини мабуть не викликав-би такої ворожнечі з анґлїйського боку,якби брамою, котрою випливають німецькі й анґлїйські кораблі, не булосаме одно море, Німецьке. Могуча німецька морська сила не може супокійнодивитись на те, що Анґлїя кождої хвилини спроможна запертиперед нею Канал; німецький фльот не в силї на довший час вдержатина собі стратегічний напір з боку Апґлїї; він у відповідний момент муситьсобі забезпечити шлях на Атлянтський океан. Се природна конечність.Якби прим. · підстава німецького фльота була в Трієсті, то великачастина анґлїйсько* німецького ворогованя не мала-б основи. Одначе й самістратеґічно-ґеоґрафічні мотиви не привели-б Анґлїї до таких серіознихзусиль, якби Німеччина не була економічно така ектензивна. Требавзяти під увагу ті оба фактори, щоб порозуміти - події в заграничнійполітиці.І в Анґлїї лунають воєнні голоси. Такого гомону воєнного не чулабритийська земля ще від часів, коли Divus Iulius встромив римськогоорла на берегах Темзи; такий воєнний крик не вдарив об небо навітьтодї, коли Вільгельм Завойовник із своїми лучниками вступив на анґлїйськийберіг. Воєнна партія має в своїх рядах людий усіх кляс і партій: від старих льордів до нових фабрикантів і робітників, від консерватистівдо соціялїстів. З дипльоматичного й політичного поля протинїмецькаакція перейшла на поле економічної політики. Ліберальна торговельнаполітика, котра тепер уже не видержує проби в копкуренційнійборотьбі з німецькою торговлею, що-раз більше тратить приклонни-