всю красу сього світа. Богацтву і солї своєї мови він має теж завдячитисвої успіхи як драматург.Коли в 1906 р. д’Аннунціо попробував виставити звичайнупрозову пєсу, без незвичайної сденерії і сензаційних декорацій —проба скінчила ся скандалом: публика, кажуть, не дослухала їїдо кінця. Поетична мова, сензаційні сітуації, нові, змінчиві картини— се наркоз для публики в його траґедіях. З оріт'інальної фрази,поетичної сітуації сотворити цїлу драматичну сцену — в тімсила д’Аннунціо. Очевидно, тут не важко переборщити. Поет виводитьцїлі сцени на те лиш, щоб зробити можливими якісь незвичайнідекораційні ефекти. Люди роблять ся реквізітами, поет дбаєлиш про мальовничі пози і музику слів. Двайдять пять терцинДанте про Франческу да Ріміні викликують сильнїйше вражінє, нїжцїла трагедія д’Аннунціо, де серед надміру детайлїв, декорацій,великих слів блїда ідея драми. Але буває теж, що така обстановаскладаєть ся на гарній настрій. Весна, сонце, синє небо, цвіти,море, тихий вітер від моря, здоровлє, молодість, сон весняногоранку... (Ба віосопсіа).Від того типу д’Аннунцієвих трагедій не відходить і остання:Половина шестого століття, самотний остров венецької ляґуни.Сюди повтікали перед нападами варварів жителї близьких північноіталійськихгородів. Вони втомлені вже вічною, а даремною обороноюдавних осель; хотять на ляґунї збудувати собі нову, кращу, моремоблиту вітчину, тут поставити святинї свому християнському боговиі тут оборонятись перед давними і новими ворогами. Але ще неготова базілїка, ще город не укріплений, а вже стянули проти себедва ворожі табори: дві могутні родини Ґратиків і Фаледрів борються за пануванє в новій державі. Стара італійська історія. Фаледри,противники морської політики, боять ся моря і його небезпек; дотого вони, захоплені вже византійською корупцією, зробили ся прихильникамиВизантії. За те Ґратіки стоять за волю і самостійністьнової держави. З разу перемагають Фаледри: Орза Фаледра, головуїх родини, вибирають судією і трибуном. Але його противникам,братям Сергіеви і Маркови Ґратікам вдаєть ся доказати йогозраду; по тодішньому византійському звичаю Орзови і йогочотирем синам виколюють очи. Лиш двоє Фаледрів остають ся цілимиі ждуть слушного часу, аби огнем і мечом помстити зневагу:Джованні Фаледро, що у війську Нарзеса бореть ся з Ґотами,і Базіліоля, дочка слїпого трибуна, у всіх штуках любови досвідна,многогрішна, „демонічна“ ланка, у котрої поза любовними орґіями
в лиш одно чуте: ненависть до Ґратиків. Але поки іцо тріюмфуютьҐратіки. Аби собі ще більше зєднати горожан, виїзджаютьоба братя за мойвами святих, що зостали ся в зруйнованій Аквілеї.Під час їх неприсутности стараєть ся їх мати, стара інтріґанткаЕма, забезпечити їм власть в новій державі.Прольоґ: рішаєть ся доля обох братів. Вони вертають сяз мощами святих, народ витає їх як тріюмфаторів. Марко Ґратіко,герой траґедії, держить промову, говорить про велику будущинусвого народа, його будуче пануванє на морі; великанський корабель,la . nave, котрого скелет вже підносить ся над берегом, маєздійснити ті мрії. Національна гордість нриємно подразнена і Маркаединодушно проголошують судією і трибуном, хоч ще передхвилею слїпий Орзо Фаледро здержував народ від вибору і остерігавйого перед самолюбством Ґратіків. Зараз-же Ема хитрістюпроводить вибір другого сина, Сергія, на єпископа. ІІобіда Ґратіківна всїй лїнїї забезпечена. Коли се дїєть ся - - до берега причалюєдругий корабель. З нього висїдає якась женщина в грецькійодежі, невиданої краси. Се Базіліоля приїхала з Візантії. Замісьдавної слави вона застає лиш зруйновану хату, сліпого батькаі слїпих братів. Кроваве бажаннє: помстити їх. Але вона надторозумна, аби не бачити, що зараз пімста неможлива. Бажаннєиімсти не гасне, але вона придушує його в серцї і — піддасть сяМаркови, падає перед ним на колїна як його невільниця. Вонапростягає до його свої горячі руки, танцює йому ті танцї, що їхнавчила ся на Сходї і врешті —- віддає йому себе. Тріюмф МаркаҐратіка повний.Перший епізод: „В льоху злочинців“. ІІочинаєть ся пімстаБазіліолї, в новій державі настає період якогось дикого, страшкоготерора. Базіліоля роспалює дику жадобу в цілім народі, у найвищихі найнизших, затроює їм серця невгасаючими пристрастями,полумем грішної любви. Трибун Марко Ґратіко разом пак і невольникїї краси; вона покорила всю його волю, він — покірний слугаїї бажань. І під її впливом він робить ся ще гіршим тираном, нїжбули колись Фаледри. Вона найшла діявольский метод — нищитинайкращих людик: вона віддасть ся їм і зраджує се Маркови;заздрісний Марко осліплює їх або замикає в страшну підземнутюрму. Сюди приходить Базіліоля — аби натїшати себе зойкомі скаргами, що добувають ся з льоху. Там страждають ті, коговона колись бодай оден момент любила. Та її вид доводить до божевілля,до масохізма. Як найвищої ласки благають смерти з її24
- Page 3 and 4:
До пана мені треба.
- Page 5 and 6:
розчинила у хату дв
- Page 7 and 8:
ж н а !... Одні вибори
- Page 9 and 10:
— То, — кажу йому,
- Page 11 and 12:
— Велено?! — з приз
- Page 13 and 14:
— Чи ти, — кажу Оме
- Page 15 and 16:
ол. л о т о ц ы ш й .Бе
- Page 17 and 18:
Що мне, небіжчик ві
- Page 19 and 20:
пати для дальшого р
- Page 21 and 22:
ляри. Ся пародия мо
- Page 23 and 24:
саиих „во вкуеЬ пл
- Page 25 and 26:
Коли не могла книжн
- Page 27 and 28:
Вже з другої полови
- Page 29 and 30:
довгий час остаєть
- Page 31 and 32:
іфодеса, „смыслъ к
- Page 33 and 34:
проводять ся автор
- Page 35 and 36:
ДЕНИС ЛУКІАНОВИЧ.Л
- Page 37 and 38:
м ене наставати, бо
- Page 39 and 40:
як ти пропадаєш дня
- Page 41 and 42:
пару. Я гадав, що те
- Page 43 and 44:
книжку; як же по хви
- Page 45 and 46:
лютого шовінізму. В
- Page 47 and 48:
розібрались з свої
- Page 49 and 50:
більш усього ся крі
- Page 51 and 52:
маючи нічого тепло
- Page 53 and 54:
МИХ. ГРУШЕВСЬКИЙ.•
- Page 55 and 56:
ною серединою. I сим
- Page 57 and 58:
кою. Трудні то пові
- Page 59 and 60:
тів, ганячи їх за „
- Page 61 and 62:
берлінським ворого
- Page 63 and 64:
ввела сї землі лито
- Page 65 and 66:
ІВАН СТЕШЕНКО.Ш AХТ
- Page 67 and 68:
Ш а х т я р і. 129То ша
- Page 69 and 70:
ГНАТ ХОТКЕВИЧ.Літе
- Page 71 and 72:
рактеризує раба „п
- Page 73 and 74:
Коло Пахаревського
- Page 75 and 76:
Воно конешно є всяк
- Page 77 and 78:
всіх, і добрих і зли
- Page 79 and 80:
І хочеть ся крикнут
- Page 81 and 82:
В поезії --все імпре
- Page 83 and 84:
вок — се N, котрий з
- Page 85 and 86:
»Топить у 1ІЄЧИи, ві
- Page 87 and 88:
АНАТОЛЬ ФРАНС.п ю т
- Page 89 and 90:
няєш, що Пютуа зовс
- Page 91 and 92:
— У нього було своє
- Page 93 and 94:
шукувань, боячись в
- Page 95 and 96:
жертвою ще одної кр
- Page 97 and 98:
Що ж до нашого бать
- Page 99 and 100:
помалу-малу стає на
- Page 101 and 102:
Робітництво.Тепер
- Page 103 and 104:
робітників; мукомо
- Page 105 and 106:
тільки констатуват
- Page 107 and 108:
Ще гірше стояла спр
- Page 109 and 110:
сердив ся старий са
- Page 111 and 112:
— А що то буде, як в
- Page 113 and 114:
— Хто там такий ? —
- Page 115 and 116:
нема в неї передньо
- Page 117 and 118:
дуже важко йти не т
- Page 119 and 120:
— Я розумію, що ти н
- Page 121 and 122:
до жінки та всю пра
- Page 123 and 124:
лицї, якого тут на с
- Page 125 and 126:
А тепер ? Дійсність
- Page 127 and 128:
їй дарма, що тоді вс
- Page 129 and 130:
но можна підкопува
- Page 131 and 132: цем позиченою шкур
- Page 133 and 134: •ти з життя україн
- Page 135 and 136: МИХАЙЛО лозинсъкий
- Page 137 and 138: українських послів
- Page 139 and 140: Отсї обєктивпі при
- Page 141 and 142: но пане способом, к
- Page 143 and 144: гають ніяких спеці
- Page 145 and 146: За границею.виступ
- Page 147 and 148: сумніватись. Але су
- Page 149 and 150: Аж в останнім десят
- Page 151 and 152: Звернемо тут увагу
- Page 153 and 154: В1ВЛЇОҐР АФIЯ.Запис
- Page 155 and 156: листів Коритка, а т
- Page 157 and 158: згук і, з гук гостри
- Page 159 and 160: Наколио сповпеннс
- Page 161 and 162: і на економіці ціло
- Page 163 and 164: їх силу піддержува
- Page 165 and 166: того становища, яке
- Page 167 and 168: її, що примушує сво
- Page 169 and 170: ворить: „Голос роз
- Page 171 and 172: СІҐУРД.Як їїетерсо
- Page 173 and 174: Річ відома, що жите
- Page 175 and 176: цілком і зрозуміло
- Page 177 and 178: МИКОЛА ЦЕГЛИНСЫШЙ.3
- Page 179 and 180: за котрим криєть ся
- Page 181: стить смерть матер
- Page 185 and 186: народа, вона засудж
- Page 187 and 188: И.Незвичайне щось д
- Page 189 and 190: одного любити, міня
- Page 191 and 192: з самим собою. Він з
- Page 193 and 194: Та проте навіть нев
- Page 195 and 196: сучасної українськ
- Page 197 and 198: роду. В атенській т
- Page 199 and 200: явище глубоко симп
- Page 201 and 202: земство вдало ся че
- Page 203 and 204: те, як виявило ся на
- Page 205 and 206: народньої словесно
- Page 207 and 208: стерський законопр
- Page 209 and 210: шні міністерські у
- Page 211 and 212: небесне походженє,
- Page 213 and 214: по духу польська, п
- Page 215 and 216: ні з польських ґімн
- Page 217 and 218: ся перейти її в укр
- Page 219 and 220: Недуга д-ра Івана Ф
- Page 221 and 222: БІВЛЇОҐРАФІЯ.Запис
- Page 223 and 224: узлїссє“ (ст. 62); пл
- Page 225 and 226: нем на дїлий напрям
- Page 227 and 228: Долтавскій Земскій
- Page 229 and 230: КНИЖКИ НАДІСЛАНІ Д
- Page 231: „Украіньско-руськ