Вісник, 1908, ч.5

гають ніяких спеціальних репресій. Нема ніякого масового руху, нема„ворога,“, то проти кого виходити в поле? Але зробіть так пробу і прим,розведіть масовий рух за соймовою виборчою реформою та загрозїтьшляхетським послам ґеперальним аґрарним страйком. Коли той рухприбере справді* серіозні форми, тоді побачите, чи справді Бобжиньскийліпший від Потоцкого. Змінили ся обставини і змінив ся настрій, підемдуха уступив місця тій сиеціфічній розвазї, яка каже хилити ся що-разнизше, щоб тільки „не дати себе спровокувати“, — і сї зміни витворилисамообман, неначе правлїнє Бобжиньского означує злагідненє протиукраїнськоїсистеми правлїия.Проти того самообману треба поставити ясність політичної думки,треба ясно вказати ціль нашої національної політики. Та ціль — національневизволене, національне в тім розуміню, що буде рівною, участюдля всіх членів нації, що для всіх буде визволенем з національної, політичноїі соціяльнО'Єкономічної неволі. Коли се мати-мемо перед очима,то зрозуміємо, ІДО шлях, який веде до того визволеня, не сходить сяз шляхом, яким іде теперішня польська національна політика до своєїділи. Одна ціль противить ся другій і доки або Поляки не відречуть сяпольського державного пріпціпу, . або ми не згодимо ся за цїну засобів,потрібних для плекапя етноґрафічної окремішности, стати „Поляками,говорячими по українскки“, доти ніяка „угода“ анї „згода“ неможлива*