МИХАЙЛО ЛОЗИНСЫШЙ.З австрійської України.Убійство галицького намістника.Через рік після перших виборів до парляменту на основі, загального,рівного, безпосереднього і тайного виборчого права, вислідяких український нарід повитав з таким одушевленєм, сподїваючися від „народного парляменту“ направленя тих кривд, які заподіянойому за часів панованя „парляменту привілеїв“, — 20-лїтнїйстудент львівського університету Мирослав Сочинський, член і визначнийробітник галицько-української соціяльно-демократичної партії,вбив (12 н. ст. цьвітня) в авдіенційній салї галицького намістництвац. к. намістника ґр. Андрія Потоцкого, пояснюючи зараз-жсвій вчинок заявою: „Се за кривди нашого народу, за вибори,за смерть Каганця! За Каганця — Потоцкий!Отся заява на стільки ясна, що не лишає ніякого сумнівущо-до політичного і психольоґічного підкладу вчинку Сїчинського.Перед нами факт політичного вбийства, якого політичним мотивомявляєть ся національно-політичний гніт українського народу в Галичині,а мотивом психольоґічним — свідомість, що серед таких відносин,серед яких живе український нарід в Галичині, визвольнаборотьба в законних межах засуджена на безуспішність.Чи воно справді так, — значить, чи справді обєктивно вірната субєктивна оцінка відносин і чи політично відповідний, а етичнооправданий той субєктивний вибір оружя?Постараємо ся розглянути найнерше друге питане, тим більше,що воно належить до тих питань, де всевладно пан/є „звичаєвабрехня“. Отже дискутуєть ся про те, чи принціпіяльно політичнівбийства оправдані, чи нї. А тим часом нема нічого нерозумнїйшого,як так класти се питане. Вже хоч-би тому, що тут всестороннядискусия зовсім неможлива. Бо можна сказати: „нї“ і подати всідокази, які тільки захочеть ся, але попробуйте сказати : „так“ і збиватидокази противника хоч-би в державі найповнїйшої свободислова, яку тільки маємо на нашій планеті!.. А далі ми вже маємоодну таку „принціпіяльну заяву“: „не убий“, заяву, яка від віківлягла в основу людської культури, заяву, якій приписують навіть
небесне походженє, — а одначе яка сумна її доля, якою наругоюнад нею являеть ся ціле людське жите як в буденних так і в найважнїйшишта найзагальнїйших своїх проявах! Тут як нїде индеснравджуєть ся факт, що всї етичні накази, відірвані від місця,часу і обставин, се пусті формули, з якими справжня етика не маєнічого спільного.І тому політичні вбийства треба оцінювати не з абстрактноетичногостановища, а на підставі конкретних відносин, при чім,очевидно, оцінка знов не може бути простою формулкою: „так“або „нї“. Не можна сказати, що те політичне вбійство було оправдане,потрібне, корисне, а те нї, — всяка така міра в суспільнихвідносинах буде фалшива.З історії ми знаємо, що політичні вбійства налелсать до постійнихявищ ■суспільного житя, що вони на всіх ступнях розвиткулюдськости були оружєм боротьби — тоді, коли суспільний ладлягав на якусь верству суепільносд'и над міру важко і коли та верстваз одного боку той гнїт собі усвідомляла, а з другого не бачиласпособу визволити ся від нього, не нарушаючи носильно усвяченихзаконом форм суспільного ладу.Отже осудити прінціпіяльно політичне вбійство, значило биосудити те, що в минувшости стільки разів помогло людськости в їїпоході від низших форм житя до висших, а признати його прінціпполітичної боротьби, значить, не вірити, що людськість дійде дотакого ступня розвитку, щоб обійти ся в суспільних відносинах безгрубої сили. Певне тільки одно: що доки людськість не знайдетаких форм суспільного житя, які уможливили-б колодій одиницісвобідний і всестороннїй розвиток, доти політичні вбійства, так само,як бунти, революції, не зникнуть з історії людськости.А тепер про ті конкретні відносини, які зродили акт Сочинського.Коротко кажучи, зродила його санкція польського державногопрінціпу в Галичині з боку австрийського правительства. Хтодумав би, що з упадком польської Річи Посполитої скінчило сяпольське панованє над українським народом у Галичині, той дужепомиляв ся би. Польська шляхта й під Австрією стояла на тім, щотільки-вона, як представниця польського народу, являеть ся назверх,перед австрійським правительством, представницею краю,а на скільки в тім краю може жити і розвивати ся українськийнарід, се залежить вже виключно від неї. І коли абсолютна Австрія,Австрія з німецьким національним характером і ґерманїзаційнимитенденціями, борола ся з тим польським державним прінціпом
- Page 3 and 4:
До пана мені треба.
- Page 5 and 6:
розчинила у хату дв
- Page 7 and 8:
ж н а !... Одні вибори
- Page 9 and 10:
— То, — кажу йому,
- Page 11 and 12:
— Велено?! — з приз
- Page 13 and 14:
— Чи ти, — кажу Оме
- Page 15 and 16:
ол. л о т о ц ы ш й .Бе
- Page 17 and 18:
Що мне, небіжчик ві
- Page 19 and 20:
пати для дальшого р
- Page 21 and 22:
ляри. Ся пародия мо
- Page 23 and 24:
саиих „во вкуеЬ пл
- Page 25 and 26:
Коли не могла книжн
- Page 27 and 28:
Вже з другої полови
- Page 29 and 30:
довгий час остаєть
- Page 31 and 32:
іфодеса, „смыслъ к
- Page 33 and 34:
проводять ся автор
- Page 35 and 36:
ДЕНИС ЛУКІАНОВИЧ.Л
- Page 37 and 38:
м ене наставати, бо
- Page 39 and 40:
як ти пропадаєш дня
- Page 41 and 42:
пару. Я гадав, що те
- Page 43 and 44:
книжку; як же по хви
- Page 45 and 46:
лютого шовінізму. В
- Page 47 and 48:
розібрались з свої
- Page 49 and 50:
більш усього ся крі
- Page 51 and 52:
маючи нічого тепло
- Page 53 and 54:
МИХ. ГРУШЕВСЬКИЙ.•
- Page 55 and 56:
ною серединою. I сим
- Page 57 and 58:
кою. Трудні то пові
- Page 59 and 60:
тів, ганячи їх за „
- Page 61 and 62:
берлінським ворого
- Page 63 and 64:
ввела сї землі лито
- Page 65 and 66:
ІВАН СТЕШЕНКО.Ш AХТ
- Page 67 and 68:
Ш а х т я р і. 129То ша
- Page 69 and 70:
ГНАТ ХОТКЕВИЧ.Літе
- Page 71 and 72:
рактеризує раба „п
- Page 73 and 74:
Коло Пахаревського
- Page 75 and 76:
Воно конешно є всяк
- Page 77 and 78:
всіх, і добрих і зли
- Page 79 and 80:
І хочеть ся крикнут
- Page 81 and 82:
В поезії --все імпре
- Page 83 and 84:
вок — се N, котрий з
- Page 85 and 86:
»Топить у 1ІЄЧИи, ві
- Page 87 and 88:
АНАТОЛЬ ФРАНС.п ю т
- Page 89 and 90:
няєш, що Пютуа зовс
- Page 91 and 92:
— У нього було своє
- Page 93 and 94:
шукувань, боячись в
- Page 95 and 96:
жертвою ще одної кр
- Page 97 and 98:
Що ж до нашого бать
- Page 99 and 100:
помалу-малу стає на
- Page 101 and 102:
Робітництво.Тепер
- Page 103 and 104:
робітників; мукомо
- Page 105 and 106:
тільки констатуват
- Page 107 and 108:
Ще гірше стояла спр
- Page 109 and 110:
сердив ся старий са
- Page 111 and 112:
— А що то буде, як в
- Page 113 and 114:
— Хто там такий ? —
- Page 115 and 116:
нема в неї передньо
- Page 117 and 118:
дуже важко йти не т
- Page 119 and 120:
— Я розумію, що ти н
- Page 121 and 122:
до жінки та всю пра
- Page 123 and 124:
лицї, якого тут на с
- Page 125 and 126:
А тепер ? Дійсність
- Page 127 and 128:
їй дарма, що тоді вс
- Page 129 and 130:
но можна підкопува
- Page 131 and 132:
цем позиченою шкур
- Page 133 and 134:
•ти з життя україн
- Page 135 and 136:
МИХАЙЛО лозинсъкий
- Page 137 and 138:
українських послів
- Page 139 and 140:
Отсї обєктивпі при
- Page 141 and 142:
но пане способом, к
- Page 143 and 144:
гають ніяких спеці
- Page 145 and 146:
За границею.виступ
- Page 147 and 148:
сумніватись. Але су
- Page 149 and 150:
Аж в останнім десят
- Page 151 and 152:
Звернемо тут увагу
- Page 153 and 154:
В1ВЛЇОҐР АФIЯ.Запис
- Page 155 and 156:
листів Коритка, а т
- Page 157 and 158:
згук і, з гук гостри
- Page 159 and 160: Наколио сповпеннс
- Page 161 and 162: і на економіці ціло
- Page 163 and 164: їх силу піддержува
- Page 165 and 166: того становища, яке
- Page 167 and 168: її, що примушує сво
- Page 169 and 170: ворить: „Голос роз
- Page 171 and 172: СІҐУРД.Як їїетерсо
- Page 173 and 174: Річ відома, що жите
- Page 175 and 176: цілком і зрозуміло
- Page 177 and 178: МИКОЛА ЦЕГЛИНСЫШЙ.3
- Page 179 and 180: за котрим криєть ся
- Page 181 and 182: стить смерть матер
- Page 183 and 184: в лиш одно чуте: нен
- Page 185 and 186: народа, вона засудж
- Page 187 and 188: И.Незвичайне щось д
- Page 189 and 190: одного любити, міня
- Page 191 and 192: з самим собою. Він з
- Page 193 and 194: Та проте навіть нев
- Page 195 and 196: сучасної українськ
- Page 197 and 198: роду. В атенській т
- Page 199 and 200: явище глубоко симп
- Page 201 and 202: земство вдало ся че
- Page 203 and 204: те, як виявило ся на
- Page 205 and 206: народньої словесно
- Page 207 and 208: стерський законопр
- Page 209: шні міністерські у
- Page 213 and 214: по духу польська, п
- Page 215 and 216: ні з польських ґімн
- Page 217 and 218: ся перейти її в укр
- Page 219 and 220: Недуга д-ра Івана Ф
- Page 221 and 222: БІВЛЇОҐРАФІЯ.Запис
- Page 223 and 224: узлїссє“ (ст. 62); пл
- Page 225 and 226: нем на дїлий напрям
- Page 227 and 228: Долтавскій Земскій
- Page 229 and 230: КНИЖКИ НАДІСЛАНІ Д
- Page 231: „Украіньско-руськ