помиреннє“, певні концесії польському державному праву, розграниченнєпольських і росийських інтересів в справах українській,білоруській, литовській, і в дальшій перспективі — коли не задавленне,то можливе ослабление сих неприємних обом союзникамнаціональних рухів. Для других словянська політика се инакшаназва націоналістичної великоруської політики, повної нетолеранціїдо всякого „инородца“, тріумф „самобытныхъ русскихъ началъ“над західнім констітуціоналїзмом, і. т. и. Для третіх — се „болеутоляющійпластырь“ на ріжні гострі питання росийського життя,приємний спосіб звернути розмову з неприємних росийських 1Ш-.тань на меньш дражливі, в роді сербсько-албанських відносин,забезпечення Чорної Гори від австрийських впливів і т. и., апри нагоді— й маленька авантюра на „Ближнім Сході.“, яка такожможе пригарно послужити для перенесення уваги з „Турків внутрішніх“на „Турків внїшнїх“.Змагання під час просто протилежні, і для того словянськийконцерт так часто впадає в дісонанси. Але всі вичислені напрямите мають спільне, що всім їм однаково байдуже словянство самепо собі, розвій тих моментів словянської спільности й солидарности,які справді були б цінні з становища розвою й поступу словянськихплемен. Під гук словянських кличів ідуть вони до своїхвластивих завдань, не журячи ся справжніми інтересами словянства.І очевидно, що в імя сих словЯнських кличів у них нічогоне уколупнеш взагалі, і спеціально — для української справи, бовона з становища дійсних завдань сих кругів переважно не бажана,ворожа, а в найліпшім разі — глубоко індіферентна. Ухитритися і вхопити сих панів за їх словянську струну і в імя словянськоїсолїдарности щось виторгували для українства було б завданнємзовсім не можливим тому, що таких словянських струн у сих панівдаремно було б шукати, а властиві їх мотиви, як я сказав,українству переважно вповні ворожі. Щоб відкликати ся до їх „словянськоїсовісти“ в інтересах покривдженого укоаїнства — напередтреба знати, чи єсть там совість взагалі, а потім чи справдісловянська вона у сих людей, з яких де які тільки з учорашньогодня почули в собі „словянське серце“, коли словянська фірмапоказала ся їм придатною для їх ґешефту.Чи може стати на ґрунт опортуністичний: прилучити ся„для політики“, щоб вторгувати щось „за мовчаннє“ ? Підспівувативсім сим фальшивим співам про словянську єдність і солідарністьі махати кулаком разом з ними на адресу „спільного ворога в Берліні“,тим часом як більшість словянства, і ми в тім числі, з тим
берлінським ворогом не маемо ніяких рахунків, а вемо ся під еловянськимиж руками ?Полишаю се благорозсужденію „практичних політиків“, сам·же смію думати, що се була б комедія наскільки негідна, настількиж і безплодна. Бо раз українство головним акторам сеї комедіїнепотрібне, ненавистне, противне, — то ніякими сентіментами читоргами з них для українства нічого серіозного не вирвеш. Хібакомплімент, або яку небудь нічого не варту обіцянку, а чогосьсеріозного реального — мабуть нї.Тим часом словянський як і всякий ииший гашіш вважаюдалі в високій мірі шкодливим взагалі, й для нашої суспільносте,мало критичної і слабко розвиненої — спеціально. Події останніхтижнів зміцняють мене в сім переконанню. Маю на думцї справуприлучення Босни й Герцоґовини. З звичайного принціпіальногостановища дивлячи ся, рішати долю провінцій чи народу без волї йзгоди його: прилучати до Австрії на вічні часи, не питаючи, хоче чи нехоче сього людність і як вона дивить ся на се — річ неможлива, недопустима.Так само з становища українських поступових напрямів,що виступають против усякого національного поневолення, стоятьна становищі свобідного самоозначіння. Віденський парлямент,.коли йому предложена була ся справа, повинен був для рішеннясеї справи зажадати плебісціту — висловлення свободної гадкилюдности в сій справі перш за все. На такім становищу повинні булиз окрема стати українські посли його. Але правительство ставило^домаганиє парляментарної ухвали як постулят державної ідеї, якжаданне самого голови держави й династиї. Приходило ся вибиратиміж прінціпами і — прихильністю династії. Вибір не легкий!Та тут на поміч приходять фрази з словянського репертуару..Тим часом як иньші речники словянської ідеї протестують в імясеї ідеї против прилучення Босни й Герцоґовини до Австрії, знаходяться у нас свої словянські політики, які розводять міркування,що в інтересах словянства ж треба дбати про збільшенне словянськогоелементу в Австрії, аби взяти перевагу над елементом німецьким; що з любови до Сербів, як одного з найблизших нам з народів,словянських, Українці повинні ущасливити Сербів Босни й Герцоґовиниавстрийською конституцією — сею чудовою конституцією,якої чудові прикмети австрийські Українці знають так доскональнона власнім досвіді і для того мають всяке право рекомендувативсякому.І от що з людського становища було б учинком противнимелементарній справедливости, поважанню чужих людських і націо-
- Page 3 and 4:
До пана мені треба.
- Page 5 and 6:
розчинила у хату дв
- Page 7 and 8:
ж н а !... Одні вибори
- Page 9 and 10: — То, — кажу йому,
- Page 11 and 12: — Велено?! — з приз
- Page 13 and 14: — Чи ти, — кажу Оме
- Page 15 and 16: ол. л о т о ц ы ш й .Бе
- Page 17 and 18: Що мне, небіжчик ві
- Page 19 and 20: пати для дальшого р
- Page 21 and 22: ляри. Ся пародия мо
- Page 23 and 24: саиих „во вкуеЬ пл
- Page 25 and 26: Коли не могла книжн
- Page 27 and 28: Вже з другої полови
- Page 29 and 30: довгий час остаєть
- Page 31 and 32: іфодеса, „смыслъ к
- Page 33 and 34: проводять ся автор
- Page 35 and 36: ДЕНИС ЛУКІАНОВИЧ.Л
- Page 37 and 38: м ене наставати, бо
- Page 39 and 40: як ти пропадаєш дня
- Page 41 and 42: пару. Я гадав, що те
- Page 43 and 44: книжку; як же по хви
- Page 45 and 46: лютого шовінізму. В
- Page 47 and 48: розібрались з свої
- Page 49 and 50: більш усього ся крі
- Page 51 and 52: маючи нічого тепло
- Page 53 and 54: МИХ. ГРУШЕВСЬКИЙ.•
- Page 55 and 56: ною серединою. I сим
- Page 57 and 58: кою. Трудні то пові
- Page 59: тів, ганячи їх за „
- Page 63 and 64: ввела сї землі лито
- Page 65 and 66: ІВАН СТЕШЕНКО.Ш AХТ
- Page 67 and 68: Ш а х т я р і. 129То ша
- Page 69 and 70: ГНАТ ХОТКЕВИЧ.Літе
- Page 71 and 72: рактеризує раба „п
- Page 73 and 74: Коло Пахаревського
- Page 75 and 76: Воно конешно є всяк
- Page 77 and 78: всіх, і добрих і зли
- Page 79 and 80: І хочеть ся крикнут
- Page 81 and 82: В поезії --все імпре
- Page 83 and 84: вок — се N, котрий з
- Page 85 and 86: »Топить у 1ІЄЧИи, ві
- Page 87 and 88: АНАТОЛЬ ФРАНС.п ю т
- Page 89 and 90: няєш, що Пютуа зовс
- Page 91 and 92: — У нього було своє
- Page 93 and 94: шукувань, боячись в
- Page 95 and 96: жертвою ще одної кр
- Page 97 and 98: Що ж до нашого бать
- Page 99 and 100: помалу-малу стає на
- Page 101 and 102: Робітництво.Тепер
- Page 103 and 104: робітників; мукомо
- Page 105 and 106: тільки констатуват
- Page 107 and 108: Ще гірше стояла спр
- Page 109 and 110: сердив ся старий са
- Page 111 and 112:
— А що то буде, як в
- Page 113 and 114:
— Хто там такий ? —
- Page 115 and 116:
нема в неї передньо
- Page 117 and 118:
дуже важко йти не т
- Page 119 and 120:
— Я розумію, що ти н
- Page 121 and 122:
до жінки та всю пра
- Page 123 and 124:
лицї, якого тут на с
- Page 125 and 126:
А тепер ? Дійсність
- Page 127 and 128:
їй дарма, що тоді вс
- Page 129 and 130:
но можна підкопува
- Page 131 and 132:
цем позиченою шкур
- Page 133 and 134:
•ти з життя україн
- Page 135 and 136:
МИХАЙЛО лозинсъкий
- Page 137 and 138:
українських послів
- Page 139 and 140:
Отсї обєктивпі при
- Page 141 and 142:
но пане способом, к
- Page 143 and 144:
гають ніяких спеці
- Page 145 and 146:
За границею.виступ
- Page 147 and 148:
сумніватись. Але су
- Page 149 and 150:
Аж в останнім десят
- Page 151 and 152:
Звернемо тут увагу
- Page 153 and 154:
В1ВЛЇОҐР АФIЯ.Запис
- Page 155 and 156:
листів Коритка, а т
- Page 157 and 158:
згук і, з гук гостри
- Page 159 and 160:
Наколио сповпеннс
- Page 161 and 162:
і на економіці ціло
- Page 163 and 164:
їх силу піддержува
- Page 165 and 166:
того становища, яке
- Page 167 and 168:
її, що примушує сво
- Page 169 and 170:
ворить: „Голос роз
- Page 171 and 172:
СІҐУРД.Як їїетерсо
- Page 173 and 174:
Річ відома, що жите
- Page 175 and 176:
цілком і зрозуміло
- Page 177 and 178:
МИКОЛА ЦЕГЛИНСЫШЙ.3
- Page 179 and 180:
за котрим криєть ся
- Page 181 and 182:
стить смерть матер
- Page 183 and 184:
в лиш одно чуте: нен
- Page 185 and 186:
народа, вона засудж
- Page 187 and 188:
И.Незвичайне щось д
- Page 189 and 190:
одного любити, міня
- Page 191 and 192:
з самим собою. Він з
- Page 193 and 194:
Та проте навіть нев
- Page 195 and 196:
сучасної українськ
- Page 197 and 198:
роду. В атенській т
- Page 199 and 200:
явище глубоко симп
- Page 201 and 202:
земство вдало ся че
- Page 203 and 204:
те, як виявило ся на
- Page 205 and 206:
народньої словесно
- Page 207 and 208:
стерський законопр
- Page 209 and 210:
шні міністерські у
- Page 211 and 212:
небесне походженє,
- Page 213 and 214:
по духу польська, п
- Page 215 and 216:
ні з польських ґімн
- Page 217 and 218:
ся перейти її в укр
- Page 219 and 220:
Недуга д-ра Івана Ф
- Page 221 and 222:
БІВЛЇОҐРАФІЯ.Запис
- Page 223 and 224:
узлїссє“ (ст. 62); пл
- Page 225 and 226:
нем на дїлий напрям
- Page 227 and 228:
Долтавскій Земскій
- Page 229 and 230:
КНИЖКИ НАДІСЛАНІ Д
- Page 231:
„Украіньско-руськ