Вісник, 1908, ч.5

МИХАЙЛО лозинсъкий.З австрійської України.Чи справдг гцо змінило ся ?Від самого початку правлїня намістника Боблшнського над польсько-українськимивідносинами в Галичині неначе уносить ся якийсь невидимийі невловимий дух „угоди“. Невидимий і невловимий — божобі сторони голосно заявиляють, що до „угоди“ нема ніяких реальнихоснов, та складають такі проґрамові заяви, які справді виключають всякезближене, доки одна і друга сторона за вихідну точку своєї дїяльностибратимуть ті заяви. А все таки сам факт, що публичні дебати про„угоду14 знімають ся все з новою силою, свідчить, що якийсь дух „угоди“таки покутує в політичних сферах обох сторін. Крім того, маємой деякі реальні прояви. В деяких польських орґанах преси стрічали сянатяки на злагідненє тону в соймових і парляментарних виступах українськихпослів як на признаки угодового настрою і угодових тенденций.З другого боку не тільки „Руслан“, роздуваючи те, про що польськіорґани преси говорили лиш натяками, до великого значіня та приписуючисе в першій мірі прихильности до української справи намістникаБобжиньского, а в дальшій політичному розумови і тактови сеймовоїполітики українських послів, почав голосно грати в трубу відродженя„нової ери“, але навіть з уст лідера галицько-українського радикалізму,д-ра Кирила Трильовського, впали, і то з парляментарної трибуни, легкіпохвали для наслїдника пок. ґр. Андрія Потоцкого. В кіпцї й польськаакадемічна молодїлс, а саме та часть її, що стоїть під ідейним проводомпародової демократії, ствердила на особі намістника демонстрацією(за яку, коли-б се була демонстрація української молодїжи, понад усякісумніви не тільки на самих демонстратів, але па цілу українськусуспільність посипали ся-б епітети варварів, динарів, гайдамаків) — щона її думку угодові тенденції таки істнують, а Бобжиньский — їхspiritus movens et agens.^Справа занадто валена, щоб не розглянути її близше, У ~ ^ і}Щщетому ми беремо ся отеє за такий розгляд. ^ ^Всї дотеперешнї проби польсько-українських угод малиіід Ф ГД :Щуладнане відносин двох сусїднїх|народів по прінціпу рівні зми, вільні з вільними, тільки — звичайно під маскою сьогоціпу — нероздільну, вічну злуку українського народу з польським дер-'жавним орґанїзмом, так щоб український нарід раз на все вирік ся