Вісник, 1908, ч.5

Дивлю ся — Пищимуха на мене і усом моргає і очима доводе,— згожуй ся, мов!— Згоден, — відказав я.— Ну, добре. Ми так і зробимо, — каже становий: списокз собою візьмемо, а шахву з книжками обведемо верьовочкою, тай запечатаємо.— А як мені якої книжки буде треба? — угинаючись, замовивя.— Та ви ж їх усї перечитали, і так добре памятаете. На віщовони вам здали ся? — спитав становий. ’— Инодї справитись треба, — кажу я.— П усте! — рішучо одказав становий, — 3 справкою і пождатиможна. Се діло не казенне, що його у строк зроби, а позмозі, та охоті... П ідож де! — рішив за мене становий і, вставшиз стула, почав потягати ся, та розправляти спину.— А тепер треба ще ваші папери у столі переглянути. Одсувайтешухлядки! додав мені.Я одімкнув одну, висунув.— Тут, — довожу йому, — росхожі гроші.— Не треба! — мовив становий. — Не гроші л’ічити ми довас прийшли.— Звісно, — одказую. — Я покажу вам усе, щоб ви побачили,що у мене не має нічого такого, з чим треба крити ся.— Се добре, що у вас нічого такого не мае. І я правду кажучи,певний у тому. А треба дивити ся, бо начальство приказало.— Твори волю пославшаго мя! увернув Пищимуха.Становий не звернув на те ніякої уваги. Він повернув сядо мене.— Ну, другу одмикайте !Одімкнув я і другу. Висунув. Там лежали важні папери, азверху велика книжка в палітурках.— А се що за книжка ? — витягуючи її, спитав ся становий.— Се — що-денник, — одказав я. Тут і прибутки усякі записані,і счот росходу ведеть ся... Инодї думка яка набіжить, — іїї писнеш, щоб не забути, — довожу йому.— Се цікава книжка. Ми її візьмемо... Треба довідатись, які тонабігають думки у вільного чоловіка, що йому нема обовязковоїроботи, — мовив становий. — У мене теж отих думок находитьсила... найпаче тоді, як ідеш... Оже ніколи їх списувати.— Та й безпеш нїйш є! — увернув Пиіцимуха.— І то правда! — згодив ся Становий. — А то що за бамагипід книжкою ? — запитав мене.