Вісник, 1908, ч.5

кевича задержуючи ся довше над його „Отзывомъ“ про працю Петрова„Очерки исторіи украинской литературы", що крім своєї науковоївартости, характеризує відносини Дашкевича до українства,якому він і повинен був присвятити свою діяльність, та се, як відомоне стало ся. З відділу Miscellanea зазначуємо статейку М. Возняка:„Із кореспонденції В. Моха“ (с. 157— 171) і переходимодо критичної статїд-ра Томашівського: „Студії А. Петровапо історії Угорської Руси“ (с. 172—179). Авторпіддає строго методичній науковій критиці 8 праць про УгорськуРусь петербурського професора Петрова, користаючи при тім з матеріялуневідомого самому авторови згаданих студій. Не переказуючистатї д-ра Томашівського ми подамо цїкаві з богатьох поглядівїї висновки. Показуєть ся, що згадані студії, яким проф.Петров присвятив десятки лїт, які уважають ся в росийській науцїостаннім словом про дотичне питаннє — мають мінімальну науковувартість. Навпаки все дійсно науково корисне і з трівким значіннємдля розяснення сеї справи є те, 1ЦО виходило й виходитьз під пера українських вчених.Отеє здебільшого поверховий огляд змісту більших праць поміщенихв останній книжці „Записок“. Пропущено тут дрібнїйші,хоч науково цінні статї й замітки, як також інтересний відділ біблїоґрафіяний, що, як звичайно, дає огляд й належну оцінку найновійшимтворам на полї наук, яким сей журнал головно присвячений.Ів. Джиджора.Сидір Твердохлїб. JB сьвгчадг плеса. Молода Муза 8. 1908.Ст. 73.Поезія С. Твердохлїба подібна до порцелянової ляльки з розбитоюголовою. Вона холодна, мертва — для нікого не придатна.З кождого рядка Твердохлїба бє нещирість і ненатуральність.Коли-б сльози, що течуть із строф, його були правдиві, вони затопилиби цілу Україну. Майже на кождій сторінці його книжечкистрічаємо ся з плачем і сльозами: „крик... мовчаннєм ридає у груди“(ст. 9); „ельфів громади ловлять... сльози тремтючі“ і возять їх„у зачаровані комори“ (ст. 13, 14); „плачуть в небі з жалю херувиминам людськими злими судьбами" (ст. 15); „демон нїмо заливається сльозами“ (ст. 15); „попеліють сльози в бурянах“ (ст. 16);„ніч сумно дивить ся... — над ліжком хилить ся і зрить і плачеплаче...“(ст. 19); „вітер“ лежить на горах „дощем кровавих слїз“(ст. 21); „з моря плач іде на гори“ (ст. 22); „слїз на сьвітї у кождогов брід“ (ст. 27); „розносить ся плач филь“ (ст. 31); „вікнавмивають ся слезою“ (ст. 35); „на віки згаслі очи в останнє маютьдві слезини“ (ст. 36); поет „з плачем припадає до срібнихструй“ (ст. 38); „пізна осінь блудом блудить... і сіє сльози сїрихрос“ (ст. 45); „росять ся цьвіти кровю і потом, сльози сердешнісяють на дні“ (ст. 48); „в низ кануть зі знамени слези“ (ст. 55);„плаче береза й зітхає, що всюди на сьвітї є зло“ (ст. 55); „херувими,що впали в визвольній борьбі — риданнями плачуть страшними“(ст. 60); „срібно дзвіночки ридають“ (ст. 62); „квилить