Вісник, 1908, ч.5

За границею.виступив проти резолюції ґенерала та сказав між иншими таке: Анґлїя.вдержує й побільшає свій фльот не на те, щоб де-небудь, на далекихокеанах, здобувати собі ним нові краї. Той фльот є на те, щоб забезпечитинам оборону наших берегів. Як-би приняти теорії льорда Робертса,то се наше розуміпє задачі нашого фльота було-б знівечене. Тому я противнийнинішній дискусії, а ще більше осудив би я иринятє поставленоїрезолюції. Одначе рівночасно ви сканую свою згоду на те, що необхіднаріч зложити краєву армію, яка була-б доволі сильна, щоб відбити напад,не допустити до паніки й присилувати ворога, щоб ішов на нас ізтакою силою, яку дуже важко було-б перекинути через море на анґлїйськуземлю.За резолюцією Робертса промовляло ще кілька визначних консервативнихполітиків (між ними й попередній мінїстер заграничних справ),і палата льордів ухвалила її великою більшістю 74 голосів проти 32.Принятє тої резолюції в анґлїйеькій палаті льордів показує, що вАиґлїї числять ся, або бодай вдають, що числять ся, — з можливістю нападунімецьких військ на бритийський остров. Щось так, як у давнинунорманський напад... Імя Вільгельма Завойовника неначеб-то пригадалосьанглійському народови та наповнило його душу журою про будуччину...Зрозуміла річ, що дебата в анґлїйеькій висшій палаті відбилась голоснимвідгомоном у Німеччині. Невже можна собі уявити щось більшнеймовірне — одним хором поспиталась ціла німецька преса — нїж нападнімецької армії на анґлїйську землю ? Як-би навіть така операціябула теоретично можлива, то практично таки годї було-б її перевести.Нема нічого труднїйшого, як перекинути великі військові маси кораблямичерез море та висадити їх на ворожий беріг. Скільки-ж часу потребуваладобре приготовлена Японія, котра до того мала повну самокладуна морі, коли взялась перекидати на корейський беріг таку скількістьвійська, якої побоюєть ся ґенерал Робертс із німецького боку?Нїмцї — каже анґлїйський полководець — могли-б покористатись припадковоюобставиною, що в дану хвилину анґлїйський фльот занятий війноюна далеких океянах, і наступити на бритийський остров. По що ?— питають ся Нїмцї — чи на те, щоб анґлїйський фльот, повернувшисьдо берегів Анґлїї, відрізав німецький армії шлях до дому? Чи може нате щоб накликати на себе морські й сухопутні сили Франції, яка мусїла~бвиступити проти надмірної сили свого споконвічного противника тайв огнї нїмецько-анґлїйської. війни глядати собі відплати за 1871 рік?Тай — впевняє нас далі Німеччина — нема ніякого політичного резону,котрий заставляв-би німецькі полки піти походом на Льондон, Менчестер,Ліверпуль. Що могли-б німецькі полки здобути таким походом?Чи присилувати Британію відступити Німеччині якусь заморську кольо-