Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

Гляньте, буває, що мої руки взаємно
стають свідому себе; або що моє зужите обличчя
в них зберігається. Це дає мені трохи чуття.
Але достатнє воно для існування
Ви, однак, що ростете одне на захопленні іншого,
доки подоланий не заблагає: не більше;
ви, що собі під долонями
щедріші ніж виноградні роки;
ви, що часом минаєтеся тільки тому, що інший
перевершує зовсім: вас питаю про нас. Я знаю,
ви так блаженні в дотику, бо голублення зберігає,
бо не щезає, що ніжно ви прикриваєте, бо відчуваєте
в ньому чисте тривання. Так обіцяєте собі від обіймів
майже вічність. А все ж таки, перебувши
острах перших поглядів і тугу біля вікна,
і перший спільний прохід крізь сад:
коханці, ви ними ще є Коли одне одному
прикладається до губ: напій напоєві —
о, як дивно тоді відпливає, хто п'є, від дії.
Не дивувала вас на аттичних фігурах здержпивість
людського жесту Чи кохання й прощання
не накинуто їм на плече так легко,
наче б були вони з іншої речовини, ніж нашої
Пригадайте їх руки, як безтяжно лежать,
хоч у торсах — потуга.
Ті здержливі знали: так далеко — дозволено,
це ще є наше, так дотикатися; бо міцніше
пруть нас боги. То справа богів.
Якби ми знайшли те здержливе, чисте,
обмежене людське, нашу смугу плодючого поля
між рікою й камінням! Бо наше серце ще завжди
нас перевершує. Ми не спроможні
шукати його в картинах, що усмиряють,
ні в блаженних тілах, де воно більш опановане.
З німецької переклала Віра Вовк
Мар'яна Алькофорадо
ПОРТУГАЛЬСЬКІ ЛИСТИ: Третій лист
Сестра Мар'яна Алькофорадо (1640-1723), черниця з Бежо
(Португалія), познайомилася з французьким старшиною Шамілі під
час воєн Реставрації. Коли Шамілі повернувся до Франції, Мар'яна
8