Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

суспільство сьогодні... не має ідеалів” (цит. за Radio Liberty Research Bulletin,
December 19,1988, стор. 33). "Декілька совєтських економістів, які тепер відвідують
З'єднані Стейти Америки, признали під час розмови..., що
совєтська економіка є тепер в гіршому стані, як її оцінюють американці"
(Свобода, 26 квітня 1990).
"Радянський Союз переживає не найкращі часи, — резюмує подібні
спостереження Г. Берінг-Єнсен у згаданому числі Інсайту, згоджуючись із
невідомим жартівником, котрий не вельми шанобливо, проте влучно
охрестив Радянський Союз "Верхньою Вольтою з атомними ракетами,
країною Третього Світу, що не годна довше втримувати свій статус наддержави".
3. Рецензент журналу Економіст, сумлінно переповівши зміст зінов'євської
"катастройки”, цілком слушно запитує: "Але чи є виведені
Зінов'євим закони радянського суспільства такими незмінними, як він
вважає Книжка завершена у червні 1989 року, якраз напередодні революцій
у Східній Европі. Від Східнього Берліну до Бухаресту східньоевропейці
показали, що комунізм може бути одмінений, вони показали також,
що їхні, допущені Горбачовим, революції можуть перекинутись і на Радянський
Союз. Чи не є часом радянська ідеологія фатально підкопана І чи
сам Горбачов, заграючи з демократією, не вивільнив часом (може, й
ненароком) сили, здатні зруйнувати комунізм ("Ekonomist", 31 березня
1990, стор. 110).
4. Цей брак інтересу тим більш знаменний, що один із головних творців
терміну "громадянське суспільство" Гегель був назагал добре
знаний і в царській Росії, і в Радянському Союзі. А проте, за свідченням Д.
Чижевського ("Гегель в России”, Париж, 1939), навіть найбільші російські радикали
не виявляли значної цікавости до гегелівської політичної філософії і
проблеми громадянського суспільства зокрема, студіюючи не так Філософію
права, як Феноменологію духа та інші "онтологічні” гегелівські праці.
Не змінилася ситуація і в Радянській Росії, дармащо Гегель набув там
ваги Марксового предтечі — такого собі "Вергілія домарксистського світу”,
”геніяльного діялектика", що через свою клясово-історичну "обмеженість” не
"доріс” до матеріялізму... Попри незліченну кількість "гегелезнавчих”
монографій практично ніхто з радянських вчених не пішов далі ’’глибокодумних”
міркувань про "винятково важливу ролю, яку відіграла Філософія
права, в ідейній еволюції Маркса”, та про те, що "знання ідейної еволюції
Маркса, а отже(!) й Філософії права Гегеля необхідне для боротьби з ворожою
ідеологією (А. А. Пионтковский. ” Философия права Гегеля и
марксизм”. У зб. Философия Гегеля и современность. Москва, 1973, стор.
227— 228).
Якщо врахувати, що в царській Росії викладання філософії в університетах
двічі улягало найсуворішим заборонам — 1850 та 1884 pp. (див.: Чижевський,
згадана праця, стор. 257), а в Радянському Союзі вся історія філософії
зводилась до вульгарно-соціологічної схеми, за якою всі світові
мислителі були чимось на зразок ракети-носія, покликаної вивести на
173