Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

Вони встають живими у словах:
"Смієшся ти, а я ридаю, друже”.
Як ти у них, ніхто, вкраїнська душе,
Так не сміявсь, не плакав у віках!
З іб р а н і твори О. Стефановича, дбайливо впорядковані Богданом
Бойчуком і доповнені передмовою Івана Фізера, вийшли
накладом Товариства Волинян у Торонті 1975 р. Таку увагу від
своїх краян поет, безумовно, заслужив, і вона гідна наслідування.
*
Волелюбством органічно належить до Празької школи також
поет Максим Грива (справжнє прізвище Загривний, 1893— 1931),
який передчасно помер. З великої спадщини, розкиданої в періодичних
виданнях, вирисовується стихійний ліричний талант маланюковського
розмаху й складу. Як і Дарагана, скосили його сухоти,
шо їх він — як і тисячі інших — схопив у нерівній боротьбі за волю
України. Вольове напруження, мотиви боротьби і помсти далекі в
нього від різних теорій і доктрин. їх породила жорстока громадянська
війна, але й особиста трагедія поета. М. Мухин, шо знав його
особисто, оповідав, що сестру М. Гриви чекісти зґвалтували, батька
й брата замучили. Він сам втік до повстанців, де й воював у чернігівських
загонах.
Гіркий протест викликало в нього зубожіння рідного Закарпаття,
де роками культивоване реакційне москвофільство, "з імпортованим
і неприродним для цієї країни повоєнним московськосербським
царославієм",6 гальмувало суспільно-культурний розвиток.
*
До празького кола поетів ґенераційно належали також поетеси
Галя Мазуренко й Ірина Наріжна. Обидві друкувалися у празькому
місячнику П р о б о єм , перша з них ще у В існ и к у . Г. Мазуренко,
перебуваючи у Празі, виявилась більш продуктивною, видавши там
чотири збірки (А к в а р е л і — 1927, Стежка — 1939, В о г н і й С а м о ­
цвіти — обидві 1941). На другій еміграції вийшли ще її П о р о ги
(1 960). Духовно вона належала до вісниківців. І. Наріжна, авторка
збірки Н а ст р о ї (кінець 30-их pp.), була формально невибагливою,
загрузла в народницькій поетиці. Переважаючими її мотивами
була ностальгія, самітність, але деколи й радість з поєднанням
наболілої жіночої душі з природою рідного краю.
*
Наймолодшими пражанами були два закарпатські поети —
Іван Ірлявський (справжнє прізвище Рошко) та Іван Колос (спр. прі-
73