Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

репродукованих у свій час, з ритмами орнаментального декору.
Відтворює вона й постаті художників у процесі роботи.61
Фрескам санаторії в Хаждибеївському лимані присвячено
багато сторінок хроніки й мистецтвознавчої літератури. Додамо від
себе, що цьому великому починанні, яке можна вважати кращим із
здійснених монументальних творінь бойчукістів третього періоду,
при помітній компромісності в просторовій інтерпретації
динамічних багатофігурних сцен в дусі "національної романтики",62
при відчутному нальоті святковости властиві епічність і
гуманістично-ліричний настрій загального ладу. Це дозволило
упередженій критиці розвинути давній закид, ідо тепер стає
небезпечним — про "селянську домінанту" у світогляді Бойчука і
бойчукістів.
Надходили часи кругової облоги, коли почали по одному
зникати учні (І. Липківський, О. Кравченко), коли кожне критичне
зауваження набирало сили політичного звинувачення. М. Бойчук
був змушений захищатися останніми аргументами:
Я заявляю, що всі зусилля зіпхнути мене в болото реакції, звідки б вони
не походили, будуть марні. 16 років моєї безупинної мистецької і
педагогічної праці, з яких 10 — в радянській школі, вихованця ряду
художників, що показали себе як радянські фахівці, є достатнім доказом
моєї участи в будівництві с о ц іа л іс т и ч н о ї культури на Україні.63
Намагаючись уникнути знавіснілих переслідувань, М. Бойчук
приймає пропозицію директора Ленінградського інституту
пролетарського мистецтва Маслова на роботу за сумісництвом.64З
1 вересня 1930 p. М. Бойчук займає посаду завідуючого катедрою
композиції на факультеті монументального живопису, і рівно через
місяць вже знайомить методичну раду з програмою з композиції,
яку він розробив і яка дістає схвалення. Але й тут він не має
спокою. Його особиста справа складається здебільша з телеграмвикликів
та відповідей. Остання, з 12 жовтня 1932 p., важлива для
розуміння стану кореспондента: "Состояние здоровья препятствует
вьіезду в Ленинград, местньїе организации решительно не
отпускают Києва. Бойчук".65 ("Стан здоров'я перешкоджає виїздові
у Ленінград, місцеві організації рішуче не відпускають з Києва.
Бойчук").
У квітні 1932 року під гаслом переходу на позиції с о ц іа л іс ­
т и ч н о г о реалізму відбулася реорганізація всіх мистецьких
об'єднань. Ліквідується й АРМУ. Керівництво мистецтвом
переходить на рейки державного централізму. У виданні Б о льш ой
с о в е т ско й з н ц и к л о п е д и и цих років написано: "Сталін раз і
назавжди визначив шляхи українського мистецтва".
Після самогубства М. Скрипника ідеологією української
112