Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

ЗАХІДНЯ КЛЯСИКА
НА СЦЕНІ ТЕАТРУ «БЕРЕЗІЛЬ»
Наталія Чєчєль
Лесь Курбас, постійно працюючи над сучасним репертуаром, залучав
акторів "Березоля" до театру Шекспіра, Меріме, Гюґо,
Шілпера. Він будував свій театр, орієнтуючись на світову клясику і
нову українську драматургію.
В Едіпі-царі Софокла, шо його Курбас поставив ше у 1918 році
в "Молодому театрі”, головною дійовою особою і дружньою головному
героєві силою став вишукано пластичний хор трагедії. Цар
Едіп у виконанні Леся Курбаса — духовний автопортрет художника,
його моральних пошуків і душевного неспокою того часу.
Макбета Шекспіра Курбас уперше поставив у 1920 році в Київському
драматичному театрі в дусі тираноборчих настроїв громадянської
війни. Режисер прагнув показати на сцені "Шекспірапоета"
і "Шекспіра-театр” (визначення Л. Курбаса), досягти єдности
слова і жесту. Він надавав поетичному текстові Шекспіра адекватної
пластичної форми. Глибина думки й емоційна насиченість
відзначали гру Л. Курбаса-Макбета та Л. Гаккебуш-Леді Макбет.
Продовжуючи пошуки нових, більш активно діючих на глядача
форм і засобів художньої виразности, справу виховання нового
покоління акторів і режисерів, Курбас у 1922 році створює у Києві
експериментальне художнє об'єднання "Березіль". Очоливши
театр-лябораторію, в який входило чотири творчі майстерні, режисерський
штаб, станція систематизації досвіду, музейна і соціологічна
комісії, Курбас розробляє свою режисерську систему і
створює свою концепцію революційного театру. Він прагне до
безпосереднього контакту з дійсністю, зі своїм сучасником — глядачем.
Ідея театру-обшини, яка була популярна ще в "Молодому
театрі”, зазнає деяких змін. На театр покладається місія пророка,
вчителя, носія революційного світогляду; театр, на думку Курбаса,
повинен вражати глядача, передавати йому свої ідеї.
Якщо в перших виставах "Березоля", таких як сценічна
композиція Рур, Газ Г. Кайзера, Людина-маса за Е. Толлером,
Протигази С. Третякова використовувалась експресіоністська
символіка, яскраві плякатні і фарсові засоби, то в середині 20-их
років театр поступово відмовлявся від плякатної однозначности й
агітаційної загострености, вступаючи у більш складні взаємовідносини
з навколишнім життям.
У 1924 році в театрі "Березіль” Курбас пропонує нове тлумачення
шекспірівської трагедії. (Прем'єра вистави відбулася 1
118