Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

Подумай тільки: вчора той грубий кабанище Де Ля Тремуй розлютився
і схопився за шаблю. Ми були тільки вдвох, і нікому було мене
боронити. І був би мене зарубав той озвірілий хам. Я ледве встиг
відскочити за трон. Ти уявляєш, до чого дійшло: шаблю добувають у
присутності короля! Я повинен був покликати констабля, щоб його
арештував, алеж саме він і є головним констаблем, до того ж я не
дуже певен, чи я й справді є королем. Тому всі вони так тут зі
мною поводяться. Знають, що я, правдоподібно, безбатченко.
КОРОЛЕВА ЙОЛЯНДА (л а г ід н о ): Це ти і тільки ти повторюєш це
завжди, Карле...
КАРЛО: Коли дивлюся на всі оті пики шляхетних законних нащадків,
то й справді почуваю себе безбатченком. Які часи! Щоб стати
кимсь, треба насамперед бути атлетом! Треба вміти вимахувати
восьмифунтовою шаблюкою й парадувати з важелезною зброєю на
плечах. Коли часом покладуть її мені на плечі — ворухнутися не
можу. А я не люблю битися, ні бити, ні бути битим. (З н е н а ц ь к а
зат упот ів я к ди т и н а ): І я боюся! (Д о Й о л я н д и , сердит о): Ну, яких
неможливих речей ти знову хочеш від мене
КОРОЛЕВА ЙОЛЯНДА: Щоб ти, Карле, прийняв ту дівицю, яка
примандрувала сюди з Вокулеру. Вона твердить, що її Бог посилає
визволити Орлеан. Серед народу тільки й мови, що про неї. Всі
чекають і надіються, що ти її приймеш.
КАРЛО: Ти, значить, думаєш, що я ще не досить скомпромітувався
досі. Давати авдієнцію якійсь сільській візіонерці! Справді, шановна
тещо, як на розумну жінку ти мене дедалі більше розчаровуєш.
КОРОЛЕВА ЙОЛЯНДА: Карле, для твого добра я вже дала тобі
Аньєс, хоч це було суперечне з моїми інтересами матері. Сьогодні
ж кажу тобі: прийми ту дівицю. Всі твердять, що вона має в собі
щось надзвичайне, і нехтувати цим ніяк не слід.
КАРЛО (зну д ж е н и й ): Не люблю дівиць. Знаю: ти знову закинеш
мені, що я замало мужеський, але дівиці мене лякають. Крім цього,
я ж маю Аньєс, яка мене покищо задовольняє. Не хочу тебе
вразити, дорога тещо, але як на королеву, то ти маєш дуже дивні
нахили...
КОРОЛЕВА ЙОЛЯНДА (п о см іх а ю чи сь): Ти мене не розумієш, Карле,
або вдаєш, що не розумієш. Я прошу, щоб ти допустив ту дівицю до
залі нарад, а не до твого ліжка.
КАРЛО: Що! Шановна тещо, честь-честю, але я мушу сказати, що
ти таки збожеволіла. Якась проста селянка на залі нарад Поруч з
Архиєпископом і з Ля Тремуй, який уважає себе прямим
нащадком Зевса Таж вони б мене заклювали!
КОРОЛЕВА ЙОЛЯНДА: А я думаю, що на тих ваших нарадах
потрібна саме селянка. Владу в державі виконує шляхта. І це
правильно, бо сам Бог доручив їй цю владу. Але, не критикуючи
премудрости Божої, я часом дивуюся, чому Бог не наділив вас
49