Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

Що за фатальність, що ти не бажав їх розкошувати!.. Ах, якби ти
їх зазнав, ти мусів би признати, що вони далеко більші, ніж
задоволення з того, що ти мене звів; ти мав би нагороду пізнати,
що людина щасливіша, коли переживає щось найніжніше в палкому
коханні, ніж коли дозволяє себе кохати...
Не знаю, хто я, ні що я роблю, ні що бажаю...
Я роздерта тисячами суперечливих мук.
Хто міг би собі уявити жалюгідніший стан..
Я кохаю тебе як страчена, але ще себе стримую у відношенні до
тебе, щоб не бажати тобі таких самих печалей, таких самих
пристрастей як ті, що приводять мене до розпуки... Я скінчила б з
собою, а як ні — вмерла б з болю, якби знала з певністю, що ти
ніколи не зазнаєш спокою, що ціле твоє життя — тільки безупинний
нелад і шал, що ти не перестаєш ридати і що все тобі осоружне... Я
ледве даю собі раду зі своїми власними стражданнями; як би мені
витримати ще ту журу, яку спричинило б мені твоє страждання, що
мене тисячу разів глибше боліло б
А все ж таки я не можу рішитися на бажання, щоб ти більше про
мене не думав. Правду кажучи, я шалено ревнива на все те, що
тебе втішає, що тобі там, у Франції, по душі й по серцю.
Не знаю, чому тобі пишу. Ти щонайбільше відчуваєш до мене
співчуття, то мені ясне, але я не хочу твого співчуття... Я люта на
себе, коли думаю про все те, що я для тебе пожертвувала: згубила
свою добру славу, викликала проти себе обурення родини й
суворість наших законів для черниць, кінець-кінцем — заслужила
собі на твою невдячність, яка мені здається найбільшим нещастям.
Всупереч всьому відчуваю, що совість мене не гризе зовсім пощирому,
що я з любови до тебе з цілого серця прийняла б на себе
ще більші небезпеки, і воно справляє мені сумну радість, що я
програла життя і чесність. Чи не мала я тобі віддати все
найцінніше, що мала І чи не маю бути, власне кажучи, зовсім
щасливою, що зробила це в такий спосіб Мені завжди ще здається,
що я не зовсім задоволена з себе: ні зі своїх страждань, ні з
надміри свого кохання, хоч, на жаль, не маю також ніякої причини,
щоб бути тобою задоволена. Я живу, я — невірна, і роблю якраз
стільки, щоб зберегти своє життя, або щоб його зруйнувати.
Я вмираю з сорому. Така моя розпач тільки в листах. Якби я
справді тебе так кохала, як я тебе тисячу разів запевняла, чи не
була б я вже давним-давно в домовині Я тебе ошукала. Ти можеш
поскаржитися. Алеж чому ти не скаржишся Я бачила, як ти
відходив, мені не лишається ні одробина надії, що ти повернешся,
але я дишу. Я тебе обманула, я благаю в тебе прощення, але ти не
піддавайся! Поводься твердо зі мною, вважай, що мої почуття не
досить міцні, будь завжди вибагливішим! Скажи мені, що бажаєш,
щоб я вмерла з любови до тебе. Благаю тебе помогти мені, щоб я
10